У статті гостро ставиться питання про необхідність рішучого відходу українських дослідників нової генерації від нав’язаних ззовні ідеологічних стереотипів і догм, за якими українська наука, освіта, культура нібито завжди розвивалися лише в тісному взаємозв’язку з російською, до того ж , постійно вважалися другорядними, принагідними, позбавленими самостійних ознак. Виокремлюються теми, які ще чекають політично незаангажованого дослідника., З першопублікацією та аналізом повного перекладу із староїлатини заборонених раніше для оприлюднення архівних документів можна вважати науково доведеними такі факти: друкарство в Україну прийшло не зі Сходу, від росіян, а з заходу – від німців; у Львові існувала українська друкарня до 1460 року; це відносить офіційну дату започаткування українського друкарства на 112 років раніше офіційної дотепер дати – час видання «Апостола» Івана Федоровича у Львові 1574 року; ім’я першого українського друкаря – Степан Дропан; Івана Федоровича слід вважати фундатором постійного українського друкарства; доцільно неупереджено осмислити житейський і творчий шлях цього видатного просвітника в контексті ролі України і тогочасного українського оточення в становленні його як книговидавця европейського рівня.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0