Місцевих назв-свідків контактів наддніпрянців із Сирією візантійської доби за століття виявлено чимало (пор. топоніми Трипілля, Халеп’я, Дамаски, Демешківці, Кир’яківка, Сорокотяги та ін.). Висновки топоніміки відповідають також і поширенню однокореневих прізвищ, і кільком українським словниковим запозиченням з сирійської., Тему тепер конкретизують свідчення участі наддніпрянців у духовному житті ранньої Візантії. Це епоха Соборів V–VІ ст., христологічних суперечок моно- і діафіситів, прозелітичної діяльності, уособленої в іменах тодішніх християнських ідеологів, підтримки походом Віталіана діафіситів Константинопольського патріархату. Ідентифіковано нові синхоричні основи КубрАк-/КубрЯк-, Анастас-/ Насташ-, Ладиг-, Северин-, Мелеш-: протоипи гр. κουμβάριον ‘вид корабля’, Ἀναστάσιος ‘Анастасій І’, сир. ܐܝܩܝܕܠܐ Lâdîqîyâ, Λαοδίκεια, ар. اللاذقية al-Lādhiq(iye) ‘Лаодікія Сирійська’, сир. ܣܿܘܪܘܸ ܣܸ Severus ‘Кир Север’ (Антіохійський), ܐܝܟܠܡ malkoyo Μελχίτοι ‘мел(е)кити’. Звідси відновлено цілий шар когерентних топоконтекстів того часу., Ключові слова: топонімія, Сіверщина, Візантія, яковити, євангелізація V–VI ст., Тищенко К.М. Дорога Бузька до Кубраківки / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України. – 2022. – № 15. – С. 36-47
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0