Ґілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. – К., 2014. – Вип. 85 (6)., Проаналізовано зародження, становлення і розвиток мережі культурно-освітніх інституцій на Чернігівщині в 1920-х – поч.1930-х рр. та практичну діяльність в даних закладах сільської інтелігенції краю. Оскільки поле, на якому могли проявити себе сільські інтелігенти не відзначалося варіативністю, то, в 1920-ті роки фактично єдиним місцем і формою культурно-освітньої практики на селі (крім шкіл) стали сільські будинки і хати-читальні. Вони повинні були замінити українську “Просвіту”, сільські осередки якої були достатньо відомі ще з дореволюційного періоду. Вважаючи ці організації контрреволюційними, більшовики у різний спосіб домоглися їхнього закриття і в місті, і в селі. Селянські будинки повинні були стати єдиним центром політпросвітньої роботи на селі.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0