Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні суті та змісту, феномену лівого центризму, який існував не тільки як локальний, безумовно,, яскравий елемент болгарського соціал-демократичного руху кінця XIX –, початку XX ст., але і як фрагмент неоднорідного політичного й, соціокультурного простору балканського регіону, розташованого на перехресті, східного та західного цивілізаційного і геополітичного впливів., Подібним чином сформульована мета передбачає вирішення низки, конкретних дослідницьких завдань:, по-перше, вивчити передумови формування та подальшого, становлення лівоцентристської ідеології в контексті загального розвитку, соціал-демократичного руху в Болгарії;, по-друге, розглянути і піддати критичному аналізу, загальноприйняту в науковій літературі періодизацію генезису соціал-, демократичного руху Болгарії;, по-третє, зв’язати принципи теорії модернізації (зокрема,, концепцію “контрмодернізації) з особливостями розвитку лівоцентристського, руху у Болгарії, а також, опосередковано, з динамікою соціал-демократичних, стосунків в політичному просторі Російської імперії і європейських вілайєтів, Османської імперії (Македонія);, далі, проаналізувати інститут «культурно-політичного, посередництва» як частину ідеології лівоцентристського руху в Болгарії;, у п’ятих, оцінити специфіку внутрішньої платформи, лівоцентристської фракції, а саме проаналізувати позицію її лідерів з питань, соціалістичної тактики, партійного будівництва та профспілкової діяльності;, у шостих, самостійним напрямом щодо подібних дослідницьких, завдань також є аналіз зовнішньополітичної платформи Союзу «Пролетар», (пізніше центристської «лівиці» БРСДП (о)). Тут варто зауважити, що в, цьому контексті мова йде, перш за все, про взаємини представників РСДС із, членами близьких до зазначеного напряму соціал-демократичних груп у, Македонії і, крім того, побічно з носіями младотурецької ідеології в, масштабах усієї Османської імперії. Зворотним боком позначених вище, зовнішньополітичних інтересів у цьому випадку з’являється особливий, формат відносин, що вибудовується балканськими ліберально-, демократичними силами з провідними державами Західної Європи. Причому, рівень подібних відносин, на думку ідеологів болгарської соціалістичної, «лівиці», повинен регулюватися за допомогою державно-правового, механізму гіпотетичної Балканської конфедерації;, враховуючи наведене вище, наступним завданням дисертаційного, дослідження стає аналіз болгарських соціал-демократичних проектів, Балканського Союзу (федерації, конфедерації), перш за все центристського,, потім консервативного та реформістського зразків;, окрім цього, особливим завданням дослідницької програми є, компаративний аналіз, орієнтований на вивчення близьких до динаміки, болгарського марксизму процесів у соціал-демократичному русі Російської, імперії. У першу чергу це стосується російських навколоцентристських, фракцій і груп, аналіз програмних вимог яких здатний розширити загальне, уявлення про специфіку лівоцентристського руху в Болгарії наприкінці, XIX – початку XX ст., у дев’ятих, практика порівняльного аналізу дозволяє поставити, питання про специфіку болгарського варіанту східноєвропейської моделі, соціалістичного центризму, а також про його значення в якості елементу, східноєвропейської політичної субкультури взагалі., окрім цього, самостійним завданням дисертаційного дослідження, є аналіз багатовекторного джерелознавчого фундаменту даної роботі, який, передбачає вивчення та класифікацію опублікованих (матеріали партійних, установ, та публіцистичні роботи конкретних політичних діячів) і, неопублікованих матеріалів, значну частину яких склали колекції найбільш, відомих архівних зібрань (ЦДА РБ, ДАРФ, РДАСПІ, та ін.) Болгарії і Росії.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0