“Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті”., Автор вирішив написати про своїх загиблих товаришів, тіні яких йому з’являються у сні і наяву. Це буде їм жалобним вінком, а спільні муки хай “падуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові й нікчемності”. “Хай ясна ідея… веде… все вище й вище на сонячний шлях волі і щастя великого українського народу й до вселюдського братства й любові., І коли наша боротьба за волю така важка і кривава, то не падаймо ні на хвилю в темряву розпуки, бо, Через сльози і терпіння, Шлях веде до просвітління:, Хто боровся, скутий тьмою,, Тому сонце – мрія мрій”.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0