Структурно-семантичні та прагматичні особливості заголовків художніх творів кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Юлдашева Л. П. Структурно-семантичні та прагматичні особливості заголовків художніх творів кінця ХХ – початку ХХІ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук; спеціальність 10.02.01 «Українська мова». – Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2018., Дисертація є першим цілісним дослідженням заголовків українських художніх творів кінця ХХ – початку ХХІ ст. з огляду на їхню семантичну, структурну й прагматичну специфіку. У праці осмислено феномен заголовка як імені тексту; уточнено й уніфіковано поняттєво-термінологійний апарат із теми, з’ясовано сучасний стан розроблення теорії номінації. Окреслено основні чинники, які детермінують вибір способу номінації: арсенал мовних засобів, комунікативні настанови, умови комунікації, рівень інформованості комунікантів про означуване тощо. Проаналізовано особливості первинної, вторинної та повторної номінації. Виокремлено варіантну номінацію для найменування похідних об’єктів, що з’являються на підставі первинних об’єктів (назви фільмів, перекладних творів)., З’ясовано сутність поняття заголовок як вихідної номінації тексту, окреслено його змістове наповнення та міждисциплінарний характер. Заголовок витлумачений як номінативна одиниця, що є знаком та актуалізатором концепту твору, мінімальною формальною структурно-семантичною конструкцією з фіксованою домінантною позицією в тексті, центром авторської моделі дійсності та орієнтиром для вироблення стратегії сприйняття тексту. Схарактеризовано заголовок як диктемну одиницю, яка інтегрує чотири найважливіші функційно-знакові аспекти мови: номінацію, предикацію, тематизацію і стилізацію. З’ясовано, що заголовок може побутувати автосемантично (дотекстово, як самостійне повідомлення) та синсематично (на тлі тексту, як похідне від тексту). Окреслено розлогий функційний діапазон заголовка, виокремлено основні функції: номінативну, репрезентативну, графічно-видільну, інтегративну, концептуально-змістову, єднальну, оцінно-експресивну, імпресивну, рекламну й естетичну., Установлено, що формування заголовкових моделей в українській літературі відбувалося в напрямку звуження текстової інформації й ускладнення номінативного значення предикативною інформацією, посилення атрактивності й образності., Запропоновано лексико-семантичну та структурну характеристики репрезентантів заголовкового фонду. Виявлено кореляцію заголовків з основними змістовими характеристиками тексту. Диференційовано лексичні мікросистеми та ієрархізовано їхню структуру, окреслено тенденції номінації сучасних творів. Проаналізовано лексико-семантичне явище мовної гри, диференційовано прийоми мовної гри, ґрунтовані на семантичних асоціаціях, описано специфіку використання іншомовної лексики для створення ігрового ефекту., Зауважено, що для досліджуваного хронологічного зрізу характерне проникнення в художню літературу стилістично зниженої лексики: розмовних одиниць, сленгізмів, жаргонізмів та пейоративів., Описано структурні моделі, що їх реципієнти сприймають як специфічні для створення літературних заголовків. На підставі сучасної класифікації синтаксичних одиниць української мови виокремлено заголовки-словоформи, заголовки-словосполучення, заголовки-речення. Проаналізовано особливості заголовків художніх творів із погляду гендерної аспектизації, виокремлено відповідні гендерні преференції., З’ясовано специфіку прагматизації заголовкових моделей та особливості реалізації комунікативних стратегій автора, схарактеризовано заголовок як текстовий і метатекстовий компонент. Окреслено типологію інтертекстуальних елементів та зв’язків у заголовках, проаналізовано автоінтертекстуальність як особливий вид інтертекстуальності. Досліджено механізм використання відомих словесних формул у заголовку, за допомогою яких письменник конденсує художній потенціал тексту-джерела, нашаровуючи на нього нові елементи змісту відповідно до нових мистецьких задумів., Визначено основні види мотивації заголовків залежно від статусу мотиватора та способу його відображення. З’ясовано типологію прецедентно мотивованих заголовків, обґрунтовано когнітивний статус їхніх мотиваторів та виокремлено різні за інформаційним критерієм прецедентні мотиватори номінації творів, визначено функційну природу їхньої прецедентної мотивації. Виокремлено основні типи трансформації прецедентних одиниць у заголовках: заміщення, розширення, усічення, контамінація та ін. Саме змінений компонент дає змогу акцентувати основну думку автора, а трансформаційні прийоми сприяють створенню динамічної моделі світу., Для аналізу успішності кодування інформації в заголовках сучасних літературних творів проведено асоціативний експеримент, який засвідчив зацікавлення респондентів особливостями називання творів. На основі дібраного матеріалу створено електронний покажчик заголовкових номенів., Отримані результати й узагальнення можуть бути використані в практиці аналізу художнього тексту, у навчальних посібниках та в підручниках для загальноосвітніх шкіл (зокрема філологічного профілю) та вишів. Зроблені на основі дослідження висновки поглиблять поняття заголовок, текст та спрогнозують перспективи подальших наукових пошуків. Фактологічний складник і зроблені узагальнення матимуть застосування в лінгводидактиці й науково-пошуковій роботі студентів, аспірантів та докторантів, Ключові слова: заголовок, текст, номінація, семантика, структура, прагматика, мотивація.