Міжнародні ліві об’єднання у першій третині ХХ століття: організаційна структура, напрями діяльності

Малець О.О. Міжнародні ліві об’єднання у першій третині ХХ століття:, організаційна структура, напрями діяльності. – Кваліфікаційна наукова, праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за, спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Інститут українознавства ім., І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. – Львів,, 2018., Проаналізовано особливості створення та діяльності міжнародних лівих, об’єднань у першій третині ХХ століття, визначено особливості діяльності, Другого Інтернаціоналу до і після Першої світової війни, а також досліджені, ідеологічні протиріччя між соціал-демократичними партіями у 1914 – 1918 рр., Доведено, що початок Першої світової війни сприяв розпаду Другого, Інтернаціоналу, поглибив уже існуючі конфлікти між партіями, які входили до, Інтернаціоналу, започаткував дискусію щодо інтерпретації теоретичних основ, марксизму. Вивчені причини розколу у Другому Інтернаціоналі, процеси, формування Третього (Комуністичного) Інтернаціоналу та Соціалістичного, Робітничого Інтернаціоналу (СРІ), співставлено організаційні структури, Комінтерну та СРІ. Відзначено, що після Жовтневої революції в Росії більшовики, здобували все більший вплив на світовий лівий рух. Поширюючи ідеї, соціалістичної революції та диктатури пролетаріату, за ініціативи В. Леніна вони, створили Третій Інтернаціонал, що об’єднав комуністичні партії. Водночас, центристські партії, які відкинули умови більшовиків, починаючи з середини, 1920-х рр. почали шукати альтернативу Другому інтернаціоналу, що вилилося у, створення нових міжнародних лівих об’єднань., Розглянуто передумови об’єднання учасників Другого Інтернаціоналу-, лондонського та членів Віденського 2½ Інтернаціоналу, їхні ідеологічні, платформи, а також утворення СРІ (1923 р.). Відзначено, що праві соціал-, демократи і центристи, добиваючись розширення свого впливу, вели гостру, 3, кампанію проти окремих компартій і міжнародного комуністичного руху,, намагаючись консолідувати міжнародні робітничі організації на засадах соціал-, реформізму керівники СРІ тісно співпрацювали з іншими міжнародними, об’єднаннями – Міжнародним соціалістичним комітетом жінок, Соціалістичним, інтернаціоналом молоді, Інтернаціоналом соціалістичної освіти,, Інтернаціональним соціалістичним союзом спорту і фізичної культури,, Міжнародним альянсом соціалістів-юристів та ін.. Зазначено, що СРІ відстоював, антикомуністичні, антирадянські та реформістські позиції, відкидав політику, єдиного робітничого фронту, відхиляв пропозиції Комуністичного Інтернаціоналу, про співробітництво і спільні дії, зокрема в боротьбі проти фашизму., Охарактеризовано організаційну структуру, принципи функціонування та, зміни в комуністичній ідеології впродовж існування Третього (Комуністичного), Інтернаціоналу, окрему увагу зосереджено на взаєминами Комінтерну із СРСР., Встановлено взаємозв’язок між зміною політики Комінтерну з, внутрішньополітичною ситуацією в ВКП(б), а також зовнішньополітичними, пріоритетами Радянської Росії. Доведено, що Комінтерн був повністю, підконтрольний ВКП(б), нерідко у своїй керувався особистими директивами Й., Сталіна. Констатовано, що у міжвоєнному двадцятилітті Комінтерн конкурував із, СРІ за вплив на робітничий клас, що привело до поширення комуністами теорії, про «соціал-фашизм». Однак після приходу до влади у Німеччині А. Гітлера і, проведення VII Конгресу Комінтерну (1935 р.), на якому проголошено гасло, «єдиного фронту», вони відмовилися від цієї теорії. Тоді ж відбулося певне, зближення між керівниками СРІ і Комінтерну. Опинившись перед загрозою, нацизму і фашизму у низці країн точилися дискусії про утворення єдиного фронту, (у Франції та Іспанії утворено народні уряди, які підтримували соціалісти і, комуністи)., Звернено увагу на відносини Комуністичного Інтернаціоналу з українськими, політичними силами в умовах встановлення компартійної влади на більшості, території України, а також на західноукраїнських землях. Зазначено, що, організаційне оформлення комуністичного руху в Західній Україні відбулося, 4, внаслідок домінуючих зовнішніх впливів, а саме – політики КП(б)У, КПП й, Комінтерну. Відзначено, що у Другій Речі Посполитій, особливо наприкінці 1920-, х рр. спостерігалося загальне ослаблення ліворадикального руху, а в 1930-х рр., комуністичний рух у Польщі був найслабшим на українських землях., Констатовано, що у Польській державі динамічно розвивався соціалістичний рух,, представники якого (УРП-УСРП) наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. брали, активну участь у роботі СРІ. Антиукраїнська політика польського уряду,, ідеологічне протиборство з УНДО, боротьба з комуністичних рухом у Західній, Україні, а також бажання залучити до соціалістичного руху якнайбільше, населення краю напередодні виборчої кампанії 1928 р. до вищого законодавчого, органу Польської держави – першочергові чинники, які привели до вступу, соціалістів-радикалів до СРІ. Відзначено, що небажання СРІ вирішувати, «українське питання» привело до дистанціонування УСРП від цієї міжнародної, організації, а згодом – до виходу з її лав та переорієнтації на стратегію «орієнтації, на власні сили»., Ключові слова: міжнародний лівий рух, Соціалістичний Робітничий, Інтернаціонал, Комуністичний Інтернаціонал, КПЗУ, ідеологія, партія.