Головний герой твору, 80-літній журналіст (alter-ego автора), поселяється в невеличкому пансіонаті доживати відведених йому до смерті літ і в перші ж тижні стає свідком (і мимовільним учасником) драматичних, закручених із детективною інтригою подій. Його сподівання “сховатися в тихій оселі” й “відновити душевний лад, необхідний на схилі років”, виявляються марними. (…), Довколишній нелад вторгається в затишок пансіонату у вигляді тривіальних любовних інтриг, але він прозирає також у згадках про насерівську революцію і встановлений нею поліційний режим із претензіями на “соціалізм”, про світ злиднів і розкошів, злочинних афер і цинічного розрахунку, про політичні партії з їх “ентузіазмом і глупством” і “нескінченними партійними чварами”, про братів-мусульман, яких герой недолюблює, й комуністів, яких не розуміє. Микола Рябчук, day.kєv.ua), Переклад з арабської: Володимир Плачинда., Журнал “Всесвіт” №2 (818) 1997 р.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0