Архітектурна спадщина Волині. 36. наук, праць. Вип. 5. / За ред. П. А. Ринкова. – Рівне: Дятлик М. С., 2016. – 195 с.; іл. ISBN 978-617-515-214-0, У статті окреслено етапи еволюції закомарного храму Київської Русі, що пов язані з Києвом,, Черніговом та Новгородом. Завершальним етапом його розвитку було формування у першій чверті, XII ст. у Чернігові його «канонічного» варіанту, який згодом розповсюдився по значній території, Київської Русі. «Канонічному» закомарному храму належить і зведений у XII ст. Успенський, собор у Володимирі-Волинському. Він має всі характерні ознаки «канонічного» закомарного храму,, про що свідчать матеріали досліджень кінця XIX ст. А. Прахова, Г. Котова і В. Суслова. Первинне, перекриття храму не збереглося, бо храм протягом свого багатовікового існування зазнавав, часткових руйнувань і перебудов. При відсутності збереженого перекриття основою його реконструкції, є наявність вікон або ніш у закомарах. Конструкцію первинного перекриття Успенського собору, встановлено на основі зафіксованих Г. Котовим і В. Сусловим вікон та ніш у залишках закомар, цього храму. А зображені на кресленнях А. Прахова і описані у звіті Г. Котовим і В. Сусловим, первинні розміри вікон храму дали можливість відтворити їх первинну композицію на фасадах, Успенського собору. Ця композиція у порівнянні з іншими «канонічними» закомарними храмами, відзначається найбільш чіткою ярусною системою: вікна кожного ярусу всіх прясел, розташовуються на одному рівні.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0