Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2022. – Вип. 1 (46)., Перші німецькі колоністи на Закарпатті з’являються у ХІІ–ХV столітті. Та найбільша кількість німецьких поселенців оселилося у різних районах краю у ХVІІІ – ХІХ ст. Це були в основному землероби, спеціалісти для лісової, лісопереробної галузей, гірськосоляних родовищ, представники будівельних професій. За приблизними підрахунками напередодні Другої світової війни тут проживало близько 17–18 тисяч німецьких колоністів. Але доля німецького населення Закарпаття круто змінилася завершального етапу Другої світової війни. Із визволенням території Закарпаття військами Червоної Армії (28 жовтня 1944 р.), прийняттям Маніфесту про возз’єднання Закарпатської України з УРСР (26 листопада 1944 р.), у краї починаються серйозні демографічні зміни. Вже 24 листопада 1944 р. прибулі на Закарпатську Україну спеціальні представники НКВС СРСР мали завдання провести повний облік всього німецького населення віком від 16 до 50 років. Цьому сприяла і постанова Народної Ради Закарпатської України про конфіскацію всього майна виселених німців. Перша хвиля депортацій тривала у 1944–1945 рр. в умовах Закарпатської України, яка до підписання договору 29 червня 1945 р. юридично перебувала в складі Чехословаччини. Тоді було депортовано 215 чол. Друга хвиля депортацій проходила вже в умовах Закарпатської області (створена 22 січня 1946 р.) – складовій адміністративній одиниці УРСР. Розпорядженням НКВС СРСР від 15 січня 1946 р. про масову депортацію із Закарпаття осіб німецької національності, виселенню підлягали ті, що «найбільш себе скомпрометували в період німецько-угорської окупації». На протязі 1946 р. в Сибір вивезли ще понад двох тисяч закарпатських німців.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0