Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2014. Вип. 25, У статті обґрунтовано тезу, що габсбурзька абсолютистська система управління заздалегідь, позбавляла етноси Галичини політичної суб’єктності, адже відносини особи й держави в етнічному, аспекті визначалися віросповіданням. Установлено, що етнічні й мовні відмінності набули політичного, значення в середині ХІХ ст., коли етнічна ідеологія почала акцентувати самобутність окремих етнона-, цій, їхніх культур і мов. При цьому акцент робився на загальнонаціональних цінностях – етнічному інте-, ресі, безпеці тощо. Швидкому поширенню їх елементів сприяли літературні твори, які відігравали сут-, тєву роль у формуванні етнічних цінностей. З’ясовано, що наслідком цього стало розгортання полеміки, щодо формулювання національних програм і національних міфів, зокрема, про “тірольців Сходу”, “Gente, Ruthenus, natione Polonus” і “святое историческое посланничество собиранія Земли Русской”. Доведено,, що етнічний каталізатор політичної мобілізації використовували різні політичні кола, з одного боку,, для політизації етнічностей (він визначав специфіку етногрупової динаміки), а з іншого, – для скеруван-, ня соціального протесту в русло міжетнічної боротьби., Ключові слова: міжетнічна взаємодія, історичні міфи, етнічні націоналізми, етнічні актори,, Галичина.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0