Міжконфесійні відносини та їх вплив на державотворчі процеси в Україні (1990-ті – 2010-ті роки)

Мякінченко І. О. Міжконфесійні відносини та їх вплив на державотворчі, процеси в Україні (1990-ті – 2010-ті роки). – Кваліфікаційна наукова праця на, правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 032 Історія та археологія. – Житомирський державний, університет імені Івана Франка, Житомир, Національний педагогічний, університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2021., У дисертаційній роботі на основі широкого кола літератури та джерел із, урахуванням відповідної теоретико-методологічної бази проведено комплексне, історичне дослідження міжконфесійних відносин та їх впливу на державотворчі, процеси в Україні в період незалежності., Наукова новизна результатів дослідження визначається тим, що, Уперше:, – комплексно досліджено вплив міжконфесійних відносин на, державотворчі процеси в Україні в період незалежності;, – розглянуто формування мережі міжконфесійних об’єднань в Україні;, – узагальнено висвітлено державно-конфесійні відносини у 1990-х –, 2010-х роках;, – проаналізовано міжконфесійні стосунки у рамках законотворчого, процесу та церковно-релігійну підтримку державних реформ 2014 – початку, 2019 рр.;, – розглянуто благодійну діяльність церковно-релігійних організацій під, час військового конфлікту на сході України;, – охарактеризовано церковно-релігійні й державно-політичні аспекти, міжконфесійних відносини в Україні у контексті міжнародної діяльності., Уточнено та доповнено:, 3, – питання становлення релігійної мережі в період незалежності України,, зокрема визначено тенденції 2014 – початку 2019 рр.;, – характеристику міжконфесійних стосунків, у тому числі у питанні, розвитку екуменічного руху в Україні;, – аспекти, пов’язані із суспільно значущою діяльністю церков та, релігійних організацій у рамках міжконфесійного діалогу., У першому розділі дисертації проаналізовано стан наукової розробки, теми в історіографії, джерела, теоретико-методологічну базу дослідження,, обґрунтовано використання термінів, які складають основу категоріально-, понятійного апарату досліджуваної проблематики. Історіографія теми, дослідження поділяється на сучасну українську, українську діаспорну та, зарубіжну. Джерельна база роботи поділяється на дві групи: неопубліковані, архівні документи й опубліковані документи та матеріали (нормативно-правові, акти; розпорядчі документи органів державної влади України різних рівнів;, статистичні відомості про мережу релігійних організацій в Україні; документи, церковно-релігійних організацій і міжконфесійних органів; документи й, матеріали періодичних видань та інтернет-ресурсів)., Не дивлячись на наявність певної кількості наукових робіт, на сьогодні в, історіографії відсутнє комплексне дослідження, у якому б аналізувався вплив, міжконфесійних відносин на державотворчі процеси в Україні у 1990-х –, 2010-х роках., У другому розділі дисертаційної роботи проаналізовано інституціалізацію, релігійної мережі України. Становлення релігійної мережі почалося у кінці, 1980-х – на початку 1990-х років. Важливим тут, зокрема, стало прийняття 23, квітня 1991 р. Закону УРСР «Про свободу совісті та релігійні організації»., Сповільнення зростання релігійної мережі відбулося на початку 2000-х років., Основу релігійної мережі України в період незалежності склали християнські,, етно-конфесійні й нові релігійні організації. Анексія Криму, окупація частин, Донецької та Луганської областей призвели до значних змін у релігійній мережі, України. В останні роки розпочався процес переходу громад одних релігійних, 4, конфесій до складу інших. 15 грудня 2018 р. на Об’єднавчому Соборі було, створено Православну церкву України, яка на початку 2019 р. отримала, автокефалію., У роки незалежності міжконфесійні стосунки характеризувалися значною, напруженістю, особливо у середовищі православних конфесій. Певний рівень, напруги також відбувався між православними та римо- й греко-католиками;, між православними і мусульманами; між традиційними й новими релігіями, тощо. Важливо, що для вирішення міжконфесійної напруженості значні, зусилля доклала держава. Церковно-релігійні організації долучилися до, Революції Гідності кінця 2013 – початку 2014 рр., що стало важливим етапом, розвитку міжконфесійних відносин., Міжконфесійні об’єднання, які, окрім іншого, спрямовують діяльність як, на розвиток міжконфесійного діалогу, так і на організацію конструктивної, моделі державно-конфесійних відносин, почали виникати уже на початку, 1990-х років. Серед перших міжконфесійних об’єднань стали Міжконфесійна, рада Криму «Мир – дар Божий» та Всеукраїнська Рада Церков і релігійних, організацій. Згодом також з’явилися Українська Міжцерковна Рада, Нарада, представників Християнських Церков України, Рада євангельських, протестантських церков України, Всеукраїнська Рада Християнських Церков,, Рада представників Духовних управлінь і центрів мусульман України,, Всеукраїнська Рада релігійних об’єднань. В останні роки поширилася тенденція, до формування регіональних міжконфесійних об’єднань., Державно-конфесійні відносини у 1990-х – 2010-х роках загалом, характеризувалися конструктивністю та партнерською моделлю. Від самого, початку держава створила належну законодавчу базу функціонування, церковно-релігійних організацій, розпочала реституцію церковно-релігійного, майна. Було сформовано і відповідні органи державного управління. Для, розвитку державно-конфесійних відносин важливою стала діяльність, міжконфесійних об’єднань, передусім Всеукраїнської Ради Церков і релігійних, організацій. Їх поглибленню сприяли спільні зусилля і духовної спільноти, і, 5, держави у рамках проведення заходів з відзначення 2000-ліття Різдва, Христового. Згодом в Україні розпочалося обговорення «Концепції державно-, конфесійних відносин в Україні», було сформовано консультативно-дорадчі, органи з метою співпраці з церковними та релігійними організаціями. При, цьому, в роки незалежності відбулася значна політизація церковно-релігійного, життя. В новітній період української історії поширеною стала практика участі, вищих духовних осіб різних конфесій у загальнодержавних заходах та участь, вищих посадових осіб держави у відповідних церковно-релігійних заходах., У третьому розділі дисертації досліджено відносини між релігійними, конфесіями у контексті державотворення в Україні. У роки незалежності, церковно-релігійні організації долучилися до законотворчого процесу. Їх, діяльність проявилася через висловлення пропозицій органам державної влади, щодо реформування чинного законодавства у сфері свободи совісті та, діяльності релігійних організацій; й законодавства, не пов’язаного з цим, аспектом. Як основний представницький міжконфесійний консультативно-, дорадчий орган головну роль тут відіграла Всеукраїнська Рада Церков і, релігійних організацій. Через діяльність Ради також активно проявилася, церковно-релігійна підтримка державних реформ в Україні у 2014 – на початку, 2019 рр. (конституційна, судова, медична, освітня реформи та інші)., Суспільно значуща діяльність церков і релігійних організацій, яка у тому, числі сприяла державотворчим процесам, зокрема в економічній площині,, відобразилася через організацію благодійницької діяльності для підтримки, нужденних. Відповідна робота релігійної спільноти завжди підтримувалася, державою. Передусім церковно-релігійні організації зосередили зусилля на, підтримці нужденних індивідуально, в будинках-інтернатах, установах для, інвалідів, літніх людей, в закладах виконання покарань та інших. Церковно-, релігійні організації також створили власні заклади, у першу чергу дитячі, будинки, та широку мережу оздоровчих таборів для дітей. Релігійна спільнота, виступила проти розповсюдження соціально небезпечних хвороб (туберкульоз,, ВІЛ/СНІД)., 6, Церковно-релігійні організації проводили благодійну діяльність під час, військового конфлікту на сході України. Їхні зусилля були спрямовані на, допомогу внутрішньо переміщеним особам, учасникам АТО, їхнім родинам, а, також на звільнення військовополонених і цивільних осіб, утримуваних на, окупованих територіях та в Російській Федерації., У 1990-х – 2010-х роках активно проявилася міжнародна діяльність, церковно-релігійних організацій у контекст міжконфесійних відносин. У, даному випадку зусилля релігійної спільноти спрямовувалися на підтримку, власних та окремих державних міжнародних ініціатив. Церковно-релігійні, організації налагоджували зв’язки з релігійними центрами та віруючими поза, межами України, організовували прийом іноземних релігійних та політичних і, державних осіб тощо. Активізація міжнародної активності відбулася, напередодні надання Українській православній церкві томосу про автокефалію., Державні міжнародні ініціативи, підтримані релігійною спільнотою, – допомога, українській дипломатії на початку незалежності (переважно Українською, Греко-Католицькою Церквою); а у 2010-х роках – підтримка євроінтеграції, України та протистояння російській військовій агресії., У висновках дисертаційної роботи підведено підсумки наукового, дослідження та конкретизовано його результати., Ключові слова: церковно-релігійні організації, міжконфесійне, об’єднання, міжконфесійні відносини, державотворчі процеси, Всеукраїнська, Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), законотворчий процес,, реформи, суспільна діяльність.