Проблема взаємозв’язку душі і тіла у філософії Нового часу // Віталіна П'ятун

Мета дослідження – філософський аналіз, проблеми взаємозв’язку душі і тіла в філософії Нового часу на основі праць, головних її представників (Ф. Бекона, Т. Гоббса, Дж. Локка, Р. Декарта, Б., Спінози, Г. Лейбніца), оскільки, по-перше, в їх працях найбільш яскраво та, виразно виявилась багатогранність і складність проблеми, що досліджується; по-, друге, вище названі дослідження проблеми взаємозв’язку душі і тіла вплинули на 5, формування нового стилю мислення, характерного для епохи великих наукових, відкриттів, промислових досягнень та соціальних змін; по-третє, їх напрацювання, дозволяють визначити концептуальну сутність сучасного розуміння взаємозв’язку, душі і тіла в контексті незавершеності пізнання “людської природи”. Для, досягнення цієї мети необхідним є вирішення таких завдань:, – здійснення змістовного аналізу вихідних понять “душа” і “тіло” у, філософському дискурсі представників філософії Нового часу ;, – дослідження суб’єктно-об’єктної парадигми єдності душі і тіла в емпіризмі, Нового часу;, – виявлення концептуально-теоретичних засад формування суб’єктно-об’, єктної парадигми взаємозв’язку душі і тіла в раціоналізмі Нового часу;, – експлікація специфічних рис феноменологічного підходу до взаємозв’язку, душі і тіла у філософії Ф. Бекона;, – уточнення методологічного значення принципу „когіто” у раціоналізмі Р., Декарта як основи для розв’язання проблеми взаємозв’язку душі і тіла;, – проведення порівняльного аналізу понять „тіло,що мислить” та „душа, що, мислить” у раціоналізмі Р. Декарта та номіналізмі Т. Гоббса;, – порівняння тлумачення проблеми взаємозв’язку душі і тіла у, філософських системах Р. Декарта та Б. Спінози ;, – розкриття своєрідності змісту понять „душа” і „тіло” у філософському, вченні Дж. Локка;, – аналіз змісту ідеї „трансцендентальна парадигма взаємозв’язку душі і тіла”, ;, – експлікація впливу пантеїстичних ідей Б. Спінози на пояснення, взаємозв’язку душі і тіла;, – аналіз методологічного значення „монадного” підходу до взаємозв’язку, душі і тіла у філософії Г. Лейбніца.