«Він дивиться на людей, яких неможливо вилікувати, бо душу лікує тільки інша душа. Рани закриваються і відкриваються, ніби двері. Їх не можна забити дошками навхрест. Вони відкриваються від кожного подуву вітру Історії чи навіть випадково підслуханого слова». Ці вихоплені рядки з роману Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля» могли б бути одним із лейтмотивів твору, відзначеного Національною премією України імені Тараса Шевченка 2009 р., але світ його значно складніший і драматичніший.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 
Кількість оцінок: 0
Середній рейтинг: 0