Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. – К., 2022. – Вип. 5 (171-172)., Сакральне сприйняття часу притаманне всім без виключенням релігійним традиціям та віруванням. Мета даного дослідження – простежити, наскільки це можливо, витоки та особливості такого поняття як сакральний час. Об’єктом дослідження є сприйняття часу в межах релігійних традицій, предметом – вчення, що описують час в цих релігійних традиціях. Важливим завданням також ми вважаємо встановити витоки уявлень про час взагалі і сакральний час зокрема в межах релігійного світосприйняття., Сакральний час завжди протиставляється «профанній тривалості», є певною ієрофанією, на противагу буденності. Було встановлено наступні особливості сакрального часу. Прив’язаність до профанного часу, явленість через опосередкованість профанного часу. Сакральний час може існувати тільки на фоні профанного. Сакральний час уособлює собою зв’язок з вічністю, є істино реальним, звільнений від полону профанного часу. Це – «вічне тепер». Структурно сакральний час складається з миттєвостей, вторгнень потойбічного світу, він має різну сакральну насиченість, інтенсивність., Поняття часу взагалі з’являється в архаїчний період розвитку людства в першу чергу під впливом Місяця. Саме цикл Місяця став першою часовою одиницею. Час в широкому значенні можна розуміти як аналог космічної ритміки, відповідно, першим еквівалентом часу був саме Місяць., Також було встановлено наступні особливості сакральної події, що розгортається в часі. Минуле трансформується в теперішнє, відбувається фіксація тотожності минулого та теперішнього. Трансформація темпоральності здійснюється в контексті виконання сакрально значимих ритуалів. В основі сакрально значимої події лежить архетип – ностальгія повернення до «вічного тепер».
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0