Запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації в Україні

Перепічка Н. Г. Запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 –, Право. – Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2023., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-, виконавче право». Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2023., Дисертація є одним з перших в Україні комплексним монографічним, дослідженням, у якому на підставі аналізу теоретичних джерел, сучасного, стану кримінального, кримінального процесуального, кримінально-виконавчого, законодавства та правоохоронної діяльності, отриманих емпіричних даних, розроблено систему заходів запобігання кримінальним правопорушенням, органами пробації в Україні. У роботі обґрунтовано низку нових, концептуальних положень, висновків і рекомендацій, які мають значення не, лише для науки, а й для діяльності правозастосовних органів., Дослідження наукових публікацій та аналіз правової регламентації, становлення інституту пробації в Україні, дали можливість виокремити та, запропонуванувати періодизацію даного процесу. I етап охоплює період, починаючи з 2001 до 2010 рр., який характеризується адаптацією та прийняттям, законодавчих змін, щодо можливості індивідуалізації системи кримінальних, покарань та забезпечення виправлення правопорушників без ізоляції від, суспільства, що послужило початком становлення інституту пробації. II етап, включає в себе період з 2010 до 2015 рр., який відзначився оптимізацією та, наближенням кримінально-виконавчого законодавства України до, європейських стандартів. III етап розпочався з 2015 р. та триває до сьогодні –, період трансформацій нормативно-правових змін та подальшого вдосконалення, законодавства в сфері кримінально-виконавчої політики. Початком даного, періоду є прийняття Закону України «Про пробацію» та низки інших, нормативно-правових актів, якими на загальнодержавному рівні затверджено 3, інститут пробації, запроваджено програми щодо суб’єктів пробації для їхньої, подальшої адаптації та реінтеграції в соціум., У десиртації проаналізовано положення міжнародно-правових актів та, відповідну правозастосовну практику США, Великої Британії, Швеції, Данії,, Чеської Республіки, Нідерландів, Норвегії, Угорщини щодо запобігання, кримінальним правопорушенням органами пробації. З’ясовано, що в, вищезазначених країнах основні тенденції розвитку пробації можна простежити, за кількома основними лініями, зокрема: 1) рух від приватної до громадської, організації системи пробації; 2) виникнення, спад і відродження такої важливої, складової, як участь волонтерів; 3) розвиток системи пробації на професійних, засадах; 4) збільшення кількості виконуваних нею альтернативних видів, покарань. Розкрито дієві технології, механізми та запобіжні заходи, які, використовуються в іноземних державах органами пробації, наведено, рекомендації щодо подальшого впровадження таких заходів в правову та, практичну дійсність України. Зокрема, запропоновано перейняти досвід служби, пробації в Англії та Уельсі, де впроваджено первинне та вторинне запобігання., Первинне запобігання, передбачено законодавчо та здійснюється у виді, домовленостей з іншими органами, що підтримують Службу пробації у, виконанні цього обов’язку. Вторинна профілактика кримінальних, правопорушень націлена на молодих людей, які фігурували у криінальних, правопорушеннях чи антигромадській поведінці або які ризикують стати, причетними до кримінального правопорушення., Розкрито зміст елементів кримінологічної характеристики кримінальних, правопорушень, які вчиняються суб’єктами пробації, зокрема відомості про, кількісні та якісні показники таких правопорушень. Щодо стану повторних, кримінальних правопорушень, вчинених у 2018–2022 роках, слід звернути, увагу на їх відносну стабільність, тобто відсутність неконтрольованого, зростання, а у 2021 та 2022 роках навіть тенденцію до зниження на тлі, збільшення кількості осіб, які перебували на обліку., За результатами дослідження встановлено найпоширеніші детермінанти, 4, що впливають на вчинення кримінальних правопорушень суб’єктами пробації,, серед яких виділено та охарактеризовано соціально-економічні, політико-, правові, морально-психологічні., Окремо вивчено соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-, психологічні та інтелектуальні характеристики особи кримінального, правопорушника суб’єкта пробації. З’ясовано, що суб’єкти пробації, які, найчастіше вчиняють кримінальні правопорушення є особи чоловічої статі, (83,8 %), віком від 26 до 35 років – (37,3 %), які мають середню освіту(46 %), не, одружені і офіційно непрацевлаштовані(58,5 %)., Визначено роль і місце уповноваженого органу з питань пробації у, системі запобіжної діяльності. Надано власне поняття запобігання, кримінальним правопорушенням уповноваженим органом з питань пробації,, під яким пропонується розуміти систему заходів, які здійснюються, уповноваженим органом з питань пробації спрямованих на виявлення та, усунення детермінантів, що впливають на протиправну поведінку особи, пробаціонера, з метою її виправлення та ресоціалізації., У роботі розглянуто систему запобігання кримінальним, правопорушенням органом пробації, виходячи із загальних теоретичних та, практичних підходів, визначених кримінологічною наукою, які передбачають, загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи, запобігання кримінальним правопорушенням., Заходи загально-соціального запобігання окреслені в таких концепціях:, Концепція державної політики у сфері реформування Державної кримінально-, виконавчої служби України, Концепція реформування (розвитку), пенітенціарної системи України, що покликані вирішити питання загально-, соціальної спрямованості запобігання кримінальним правопорушення органами, пробації. Визначено, що на даному рівні, слід продовжити впровадження, євроінтеграційних процесів, у межах яких необхідне прийняття відповідних, нормативних актів у сфері запобігання вчинення кримінальних правопорушень,, зокрема тих, що стосуються пробаційної діяльності. 5, Встановлено, що спеціально-кримінологічні заходи запобігання, кримінальним правопорушенням органами пробації повинні здійснюватися в, тісній співпраці з державними органами, громадськими організаціями,, правоохоронними і судовими органами, спрямованих на усунення причин та, умов, що породжують і сприяють злочинності, а також недопущення вчинення, кримінальних правопорушень на різних стадіях злочинної поведінки., Визначено комплекс заходів індивідуального впливу на суб’єктів прбації,, з метою недопущення ними повторного вчинення кримінальних, правопорушень, а саме: профілактично-виховні заходи; контроль та нагляд за, поведінкою засуджених; засоби стимулювання (заохочення та стягнення);, сприяння розвитку саморегулятивної поведінки., Акцентовано увагу, що для підвищення ефективності запобіжної, діяльності органами пробації слід впровадити систему додаткових змін та, доповнень як на організаційному, так і на законодавчому рівнях. У цьому, аспекті розроблено пропозиції до проєкту Комплексного цільового плану, запобігання кримінальним правопорушенням органами пробації в Україні на, період 2024-2029 р.р., який передбачає план заходів формування реалізації та, координації державної кримінально-виконавчої політики у сфері діяльності, уповноваженого органу з питань пробації з урахуванням сучасних тенденцій, розвитку даного інституту, ефективності та використання державних та, регіональних ресурсів, а також запобігання правопорушенням шляхом, удосконалення та впровадження загально-організаційних та правових,, спеціально-кримінологічних, індивідуальних , організаційно-технічних заходів., Наголошено, що в процесі формування служби пробації необхідно, знаходити основні шляхи вирішення складних ситуацій, розв’язувати питання, матеріально-технічного забезпечення, рівномірно розподіляти навантаження, між співробітниками. Все це виключить можливі порушення законодавства та, буде сприяти нормальній організації роботи служби, дозволить знизити, рецидив злочинів серед підоблікових осіб. 6, Обґрунтовано, що працівник органу пробації в сучасних умовах – це,, перш за все, соціальний працівник, який володіє технологією надання, соціальної допомоги піднаглядним, здатний організувати роботу свого, громадського помічника та процес виховного впливу на піднаглядних. Для, покращення ефективності діяльності органу пробації важливу роль, відіграватиме кваліфікованість працівника пробації та наявність у нього таких, критеріїв, як: 1) навичків міжособистісного спілкування; 2) знання психології;, 3) організаційні здібності; 4) взаєморозуміння; 5) уміння приймати рішення; 6), гнучкість і відкритість до змін., Окремі аспекти запобігання ухилення від покарання, не пов’язаного з, позбавленням волі розглядаються як запобігання ухиленню засуджених від, громадських і виправних робіт, запобігання ухиленню засуджених, від, відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи, займатись певною діяльністю, запобігання ухиленню засуджених від сплати, штрафу., Запропоновано авторське визначення запобігання ухиленню від, відбування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі– це соціально-, виховна та наглядова діяльність органів пробації та інших суб’єктів, що полягає, у здійсненні контролю та нагляду за виконанням особами, які відбувають, покарання не пов’язані з позбавленням волі, а також виявлення та усунення, причин, умов, що негативно впливають на їх виконання., Обґрунтовано перспективність запровадження низки змін і доповнень до, нормативно-правових актів: 1) стосовно порядку здійснення психологічної та, педагогічної діяльності щодо суб’єктів пробації, шляхом внесення змін і, доповнень до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про пробацію»; 2) нормативного, закріплення визначення поняття «постпенітенціарна адаптація» шляхом, внесення змін до ст. 2 Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які, відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, на певний строк»; 3) до Закону України «Про пробацію», доповнивши його, окремим розділом «Взаємодія органу пробації з іншими органами виконавчої 7, влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та, організаціями, незалежно від форм власності, громадськими організаціями та, окремими громадянами»., Запропоновано власне авторське визначення поняття «ресторативної, юстиції» – як одного із напрямків пробаційної діяльності, сутність якого, виявляється у спільному проведенні пробаційних заходів між потерпілим та, правопорушником, які полягають в оцінці причин та умов вчинення, кримінального правопорушення та їх негативних наслідків, а також спільному, виборі заходів, які були б найбільш сприятливими та ефективними для роботи, із суб’єктом пробації., Сформульовано поняття «постпенітенціарної адаптації», що виражається, у комплексній діяльності спеціально уповноважених органів державної влади, та місцевого самоврядування, громадських установ та організацій, спрямована, на забезпечення соціальної адаптації та допомоги особам, які були звільнені з, місць відбування покарання, з метою залучення їх до нормальних умов життя., Аргументовано доцільність прийняття спільного наказу Про, затвердження Інструкції про порядок взаємодії уповноваженого органу з питань, пробації України з Національною поліцією України, Державною прикордонною, службою України, Державною міграційною службою України, судами та, установами виконання покарань у запобіганні кримінальним правопорушенням,, що вчиняються суб’єктами прбації, зміст якого містить загальні положення,, напрями та форми здійснення взаємодії, якими передбачено заходи щодо:, організаціії реалізації державної політики у сфері запобігання кримінальним, правопорушенням, що вчиняються суб’єктами пробації; профілактики, кримінальних та інших правопорушень; виявлення, припинення, розкриття та, розслідування кримінальних правопорушень, що вчиняються пробаціонерами;, здійснення наглядової пробації; надання допомоги та сприяння у, працевлаштуванні, здобутті освіти, медичного забезпечення суб’єктам пробації;, розшук та затримання осіб, які ухиляються від виконання покарань не, пов’язаних з позбавленням волі та підоблікових осіб місце знаходження яких 8, невідоме; удосконалення правової бази профілактики кримінальних, правопорушень суб’єктів пробації; забезпечення досудової пробації; здійснення, пенітенціарної пробації., Ключові слова: запобігання, орган пробації, кримінальні, правопорушення, суб’єкт пробації; пробаційні програми, кримінологічна, характеристика, детермінанти, особа злочинця, загально-соціальні заходи,, спеціально-кримінологічні заходи, індивідуальні заходи, запобігання ухиленню, від відбування покарання не повязаного з позбавленням волі; взаємодія органу, пробації з іншими правоохоронними органами.