Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. вип. 2 (141). – 2019, Проаналізовано діяльність професора Київської духовної академії, академіка НАН України М. І. Петрова (1840–1921) з, організації колекцій київського Церковно-археологічного музею. На основі архівних матеріалів і публікацій сучасників, визначено роль ученого в заходах щодо заохочення жертводавців. Вони полягали в письмових подяках, публікаціях ін-, формації про них у друкованих виданнях, доповідями на засіданнях Церковно-археологічного товариства, особистих, зустрічах з меценатами, консультаціями з авторитетними вченими, офіційними особами тощо. Установлено, що про-, тягом першого етапу діяльності товариства і музею весь процес комплектації музею перебував під контролем Пет-, рова. З’ясовано, що на цьому етапі вчений набував необхідного досвіду з організації музейної справи. Особливо це про-, являється в його зусиллях з організації персональних колекцій архімандрита Антоніна (Капустіна), архієпископа Моде-, ста (Стрельбицький), письменника й мандрівника А. Муравйова. На другому етапі існування товариства і музею роль, Петрова стала ще вагомішою. Особливо це проявляється в його зусиллях з організації колекцій єпископа Порфирія, (Успенського), князя Сан Домінго (П. Демидова), мецената М. Леопардова. Осмислення і включення до музейного прос-, тору цих колекцій суттєво вплинуло на вдосконалення схеми експозицій музею, його музеєзнавчої концепції. З’ясовано,, що на третьому етапі робота із залучення колекцій сповільнилася. Основну увагу М. І. Петров приділяє впорядкуванню, наявних колекцій, їхньому опису та збереженню., Ключові слова: Микола Петров, Церковно-археологічний музей, музейництво, колекції.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0