Ставнюк О. В. Діяльність М. І. Петрова в наукових структурах Київ-, ської духовної академії. – Рукопис., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за, спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Київський національний універси-, тет імені Тараса Шевченка. – Київ. 2019., Актуальність теми дисертації обумовлена тими викликами, які постають, сьогодні перед Україною. Питання віри і церкви, мови і носія цієї мови, україн-, ця етнічного і українства політичного знову і знову повертають нас до нашого, минулого, а особливо – до років, коли в Україні ці питання постали вперше у, всій їхній повноті і відчутності. Мова йде про другу половину ХІХ ст. – першу, чверть ХХ ст., коли були здійснені перші серйозні, засновані на наукових, принципах дослідження історії української літератури; коли царатом були здій-, снені спроби обмежити функціонування української мови і кращі представники, інтелігенції виступили на її захист; коли погляди суспільства у пошуках своєї, ідентичності звернулися до старовини і старожитностей, а особливо – до церко-, вної старовини і церковних старожитностей; коли у боротьбі за українську, державу і українську церкву актуалізувалася ще більше історія цієї церкви; ко-, ли, зрештою, у роки великих потрясінь і цивілізаційних зламів започатковува-, лася Українська академія наук; коли з’явилися і потужно проявили себе істори-, чні особистості, які позначилися кожний у кожному із згаданих вище процесів., Серед таких постатей був і М. І. Петров. Тільки він був задіяний до всіх, цих процесів водночас. Росіянин за походженням, він став автором першої нау-, кової історії української літератури (як би то її не оцінювали критики). Учений,, що зріс і уславився в межах академічної науки в Російській імперії, він виявив-, ся у числі перших академіків заснованої у буремному 1918-му Української ака-, демії наук. Недивно тому, що по смерті його творчість, його постать вивчалися, з різних позицій. За часів царату і в сьогоднішній російській історіографії, М. І. Петров постає як «російський учений, церковний історик»; у радянські ча- 3, си – як «український літературознавець, член-кореспондент Петербурзької АН, (1916), академік АН УРСР (1919). З 1876 професор Київської духовної акаде-, мії» (так в «Большой советской энциклопедии»); за часів першого і другого на-, буття Україною незалежності – як «історик української літератури і української, науки, етнограф, церковний історик, літературознавець, мистецтвознавець, ар-, хеолог, краєзнавець, громадський діяч. Зберігач музею Київської духовної ака-, демії» (так в українській версії Вікіпедії). Просте ж ознайомлення з переліком, опублікованих праць Миколи Івановича засвідчує очевидний факт: переважна, більшість його робіт, а отже і сфера інтересів, так чи інакше, але пов’язані з це-, рковно-історичною проблематикою. Висновок же наступний: для того, щоб, зрозуміти і вірно оцінити творчість М. І. Петрова, його особистість в історії,, слід продовжити дослідження його інтелектуальної біографії, в основі якої має, стати сформування М. І. Петрова як науковця, його роль у започаткуванні та, організації роботи Церковно-археологічного (з 1901 р. – Церковно-історичного, та археологічного) товариства і Церковно-археологічного музею при Київській, духовній академії. Цьому і присвячена наша дисертація., Висновки, до яких ми доходимо в дисертації, цілком кореспондуються з, визначеною метою і завданнями і зводяться, коротко, до наступних основних, положень., Вивчення рівня наукової розробки і з’ясування стану джерельної бази ди-, сертації дозволяє дійти висновку, що спеціальне дослідження діяльності, М. І. Петрова у наукових структурах Київської духовної академії не здійснюва-, лася, джерельна база цілком достатня для такого дослідження., В результаті з’ясування рівня наукової розробки проблеми встановлено,, що цілісного дослідження діяльності М. І. Петрова у межах наукових і навчаль-, них інституцій ще не здійснювалося., Джерельна база дисертаційного дослідження досить репрезентативна. На, основі аналізу джерел та спеціальної літератури з теми дисертації з’ясовано, роль, яку відіграли виховні, навчальні і наукові структури у світоглядному та, професійному становленні М. І. Петрова на різних етапах його творчої біогра- 4, фії. Визначено, що початковий етап формування світогляду М. І. Петрова при-, падає на його дитячі роки перебування у домашньому колі, навчання у Макарі-, ївському духовному училищі і в Костромській духовній семінарії. У ці роки ви-, робилися важливі риси майбутнього науковця: працездатність, аналітична сис-, тема наукового мислення; демократизм у поведінці, поглядах і стосунках; по-, шуки нових шляхів для розширення знань. На цьому етапі у нього склалася на-, віть тема майбутньої докторської дисертації — «О происхождении и составе, славяно-русского печатного Пролога»., З’ясовано, що другим етапом формування світогляду М. І. Петрова стали, роки його навчання і початків наукової діяльності у Київській духовній акаде-, мії. Університетське місто, національні проблеми, численні рухи молоді звер-, нули Петрова до зацікавлення політикою, ліберально-демократичними ідеями., Все це вивело його із замкнутого духовного оточення, світу священнослужите-, лів. Проте основним у студентські роки для Петрова було навчання. В КДА він, отримав ґрунтовну освіту, яка розвивала ті начала, що були визначні в духов-, ному училищі і семінарії. В академічні роки М. І. Петров долучився і до науко-, вого пошуку. Літературознавча тема курсової і магістерської позначила заціка-, влення М. І. Петрова не стільки літературознавством, скільки історичними сту-, діями. Це поєднання літературознавства і історії збережеться і в подальшому,, під час його перебування на Волині., Третім етапом світоглядного і професійного становлення М. І. Петрова, визначено роки його перебування на Волині —у Кремінці,у статусі викладача, словесності Волинської духовної семінарії. Напрацювання, знання і уміння, на-, буті на цьому етапі, стали добрим підґрунтям для роботи М. І. Петрова в науко-, вих структурах КДА, після його повернення до Києва. Завершальним етапом, світоглядного і професійного становлення М. І. Петрова визначено його діяль-, ності в навчальних і наукових структурах КДА. Його можна було б визначити, як етап довжиною у все наступне життя — процес внутрішньої еволюції не, припинався до самої смерті Петрова. Його професійний зріст засвідчено захис-, том докторської дисертації і набуттям звань доктора богослов’я, екстраордина- 5, рного а згодом і ординарного професора. Занурений у свої викладацькі і науко-, ві справи, М. І. Петров цілком належав до офіційних структур. Разом з тим його, праця об’єктивно сприяла як утвердженню ідей лібералізму і демократії в сус-, пільно-політичному житті країни, так і зміцненню українофільських ідей у сус-, пільстві часів репресивної дії Емського указу., Таким чином, обрання М. І. Петрова академіком заснованої в часи утвер-, дження незалежності Української академії наук було достойним вшануванням, заслуг Миколи Івановича перед Україною, українським народом, усім українст-, вом., З’ясовано, що одним з найважливіших для біографії Петрова як науковця, стала його діяльність по створенню та організації роботи Церковно-, археологічного (з 1901 р. – Церковно-історичного та археологічного) товарист-, ва (ЦАТ, ЦІАТ). Установлено, що, попри свою очевидну роль у заснуванні, ЦАТ, сам Петров завжди наголошував на вкладі своїх колег, особливо – Петра, Лашкарьова. Але реально розбудова ЦАТ, організація його роботи від самого, початку зосередилася в руках М. І. Петрова. Визначено, що в основі розбудови і, всієї діяльності ЦАТ були покладені ідеї ректора КДА Філарета і самого Петро-, ва.«Філаретівсько-петровська» концепція Товариства коротко може буде зведе-, на до визначення його основним завданням збирання, порятунок і зберігання, пам’яток церковної старовини у заснованому при Товаристві Црковно-, археологічному музеї (ЦАМ).Ця концепція знайшла своє втілення у проекті, першого статуту Товариства, підтриманого і підписаного всіма його членами,, визнаною експертами Синоду і затвердженого імператором 31 січня 1873 р., З’ясовано, що на першому етапі існування ЦАТ (до прийняття нового, статуту 1881 р.) діяльність М. І. Петрова була спрямована на утвердження, принципів «філаретівсько-петровської» концепції Товариства. Як секретар То-, вариства, Петров намагався координувати діяльність позакиївських членів, ЦАТ. На утвердження і розвиток «філаретівсько-петровської» концепції розбу-, дови ЦАТ були спрямовані і зусилля М. І. Петрова щодо визначення тематики, засідань Товариства і видання «Известий Церковно-археологического общества 6, при Киевской духовной академии». З’ясовано, що більшість приписів нового, статуту 1881 р. була спрямована на відхід від «філаретівсько-петровської» кон-, цепції розбудови ЦАТ. На перший план мав виходити тепер не музейницький, напрям, а суто теоретичний – читання рефератів за можливості ширшим колом, викладачів КДА., Вивчення діяльності М. І. Петрова у ЦАТ на другому (1881-1901 рр.) і, ЦІАТ третьому етапах (1901-1917 рр.) дозволяє дійти висновку, що саме завдя-, ки Миколі Івановичу реформоване не з його ініціативи і не за його ідеями То-, вариство зуміло зберегти свою репутацію. Установлено в ході дослідження, що, діяльність М. І. Петрова на цих етапах існування ЦАТ (з 1901 р. – ЦІАТ) прояв-, лялася у кількох напрямках. Перший з них полягав у підготовці наукових рефе-, ратів і обговоренні їх на засіданнях ЦАТ (з 1901 р. – ЦІАТ). Другим важливим, напрямком у діяльності Миколи Івановича на цих етапах існування Товариства, була наукова експертиза, заходи по збереженню пам’яток церковної старовини., Третім напрямком у діяльності М. І. Петрова цієї пори можна визначити видав-, ничу діяльність:: «Чтения в Церковно-археологическом Обществе при Киевс-, кой Духовной Академии»; 39 випусків «Звітів» ЦАТ і ЦІАТ; описи рукописів, ЦАМ при КДА; покажчики ЦАМ при КДА тощо. Четвертим напрямком визна-, чено комплекс організаційних, адміністративних обов’язків, які взяв на себе, М. І. Петров. Дослідження діяльності М. І. Петрова на другому і третьому етапі, існування Товариства дозволяє особливо наголосити значення його боротьби за, збереження «філаретівсько-петровської»концепції. Наполеглива боротьба Пет-, рова призвела до компромісу: було створено Церковно-історичне та археологі-, чне товариство, 5 лютого 1901 р. на засіданні Товариства більшістю голосів був, прийнятий, а 13 вересня 1901 р. затверджений Синодом новий статут. Аналіз, джерел засвідчує: М. І. Петров продовжував залишатися фактичним координа-, тором діяльності реформованого попри його волю Товариства. Петров продов-, жував орієнтувати діяльність ЦІАТ на збирання та наукове осмислення в формі, рефератів і публікацій пам’яток, формально, церковної історії, а фактично – 7, пам’яток духовної і матеріальної культури з українських теренів тодішньої Ро-, сійської імперії., Дослідження ролі М. І. Петрова у заснуванні і розвитку Церковно-, археологічного музею при КДА дозволило дійти висновку про її першочерго-, вість навіть у порівняні з роллю, яку він відіграв у започаткуванні і організації, діяльності Церковно-археологічного (Церковно-історичного та археологічного), товариства. З’ясовано загальний контекст, у якому розгортається діяльність іні-, ціаторів створення ЦАМ при КДА. Установлено, що ідея заснування спеціаль-, них музеїв церковної археології (християнських старожитностей), була сфор-, мульована під впливами загальноєвропейських процесів ще в публікаціях І., Мансвєтова, започаткована на рівні навчального кабінету для викладання цер-, ковної археології при Московській духовній академії і отримала подальший, розвиток на Першому і, особливо, Другому Археологічних з’їздах. Установле-, но, що при вирішальній ролі М. І. Петрова ЦАМ при КДА став зразком і орієн-, тиром для створення єпархіальних музеїв та давньосховищ в українських єпар-, хіях, для організації краєзнавства та пам’яткознавства (у сучасному розумінні, цих термінів) в Україні. Окремо досліджено роль М. І. Петрова у заснуванні та, подальшій розбудові ЦАМ. З’ясовано, що він не був ні серед ініціаторів засну-, вання Церковно-археологічного музею, ні уповноваженим від КДА виступити, на ІІ Археологічному з’їзді з узгодженими пропозиціями (на з’їзд було делего-, вано П. Лашкарьова). Але саме Петров готував проект статуту ЦАТ від 1872 р.,, в якому справи ЦАМ були, фактично, поставлені в основу всієї діяльності То-, вариства. Уже сучасники й колеги Петрова визнавали його визначальну роль в, організації всієї роботи музею, у тім, що він став надзвичайним явищем у духо-, вному житті тогочасного суспільства, а з часом, і знову ж таки клопотаннями, Петрова, – і першим публічним музеєм Києва. Дослідженням встановлено, що, Петров прагнув до максимального розширення структури музею, постійного її, вдосконалення. Вивчення джерел, у т. ч. спогадів сучасників, дозволяє оцінити, Петровську концепцію розбудови ЦАМ, як вона склалася станом на кінець 1898, р. Вона була: а) «науково-колекційною» за своїм спрямуванням; б)ЦАМ при 8, КДА вийшов за межі церковної археології, містив артефакти матеріальної і ду-, ховної культури не-церковного характеру; в) музейні фонди, ступень їх науко-, вого опрацювання і експонування набагато переважають рівень музеїв при ду-, ховних академіях Москви і Санкт-Петербургу, ставлять ЦАМ навіть вище поді-, бного музею в Дрездені і не поступаються навіть зібранням Ватикану., Дослідження ролі Петрова у зібранні головних колекцій Музею дозволи-, ло визначити її як надзвичайну. Із наявних документів можна зробити висно-, вок, що протягом всього першого періоду діяльності Товариства і Музею (до, прийняття Статуту 1881 р.) весь процес комплектації Музею був під контролем, Петрова., Ключові слова: М. І. Петров, Київська духовна академія, Церковно-, археологічне товариство, Церковно-історичне та архе6ологічне товариство, Це-, рковно-археологічний музей.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0