Українська книговидавнича справа в Галичині (1919–1939): історичні умови, проблематика, внесок у національний рух // Марія Пірко

тощо)., АНОТАЦІЯ, Пірко М. І. Українська книговидавнича справа в Галичині (1919–, 1939): історичні умови, проблематика, внесок у національний рух., Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 032 “Історія та археологія” в галузі знань 03 “Гуманітарні, науки”. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2021., У дисертації проведено комплексний аналіз української, книговидавничої справи в Галичині у міжвоєнний період, її організаційних, засад, ідеологічного спрямування, особливостей тематики книжкових видань, та їх впливу на формування читацьких інтересів, рівень освіти і культури,, формування національної свідомості українців в умовах бездержавності., Наукова новизна одержаних результатів. Вперше ґрунтовно, проаналізовано вплив нормативно-правової бази міжвоєнної Польщі щодо, українського національно-культурного руху, передусім книговидавничої, справи; простежено динаміку українського книговидання в Галичині у 20–, 30-ті рр. ХХ ст. Досліджено організаційні засади створення і діяльності, видавничих осередків, шляхи книгорозповсюдження та їх ефективність у дове-, денні видавничої продукції до народу, зацікавленість читачів окремими, жанрами і тематикою, а також з’ясовано внесок друкованого слова в, культурно-просвітнє, етичне й естетичне виховання українського народу., Практичне значення одержаних результатів. Фактичний матеріал і, висновки роботи можуть використовуватися у лекційних курсах з новітньої, історії України, історії видавничої справи, при підготовці узагальнювальних, праць з історії та культури України, наукових студій, підручників, довідкової, літератури, а також викладання спеціальних курсів з історії України,, краєзнавства, книгознавства для студентів гуманітарних факультетів закладів, вищої освіти України., 3, У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і, завдання роботи, сформульовано об’єкт та предмет дослідження, зазначено, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів., У першому розділі проаналізовано стан наукової розробки проблеми, її, джерельну базу і теоретико-методологічні засади дослідження. Питання і, проблеми, пов’язані з історією української книги, фрагментарно висвітлені в, узагальнених дослідженнях з історії України; працях вітчизняних і польських, науковців про суспільно-політичне життя українських земель в контексті, державної політики міжвоєнної Польщі; книгознавчих студіях та з історії, періодики, дослідженнях про діяльність українських товариств, громадських, організацій, інтеліґенції на теренах галицького краю., У другому розділі дисертації проаналізовано суспільно-політичні, чинники, що впливали на реалізацію національно-культурних потреб, українців Галичини у міжвоєнний період, які опинилися у складі відновленої, Польської республіки. Понад третину її громадян становили представники, національних меншин, а в окремих воєводствах, зокрема у Галичині, поляки, як представники титульної нації були в абсолютній меншості. Сприйняття, урядовими колами й польською громадськістю поліетнічності як загрози, суверенітету держави призвели до послідовної полонізаційної та, асиміляційної політики щодо українців: недотримання міжнародних договорів, та внутрішніх законів, ліквідація народних інституцій, шкільництва, жорсткий, контроль за видавничою і культурною діяльністю., Досліджено вплив правової бази Польської держави щодо українського, національно-культурного руху, передусім книговидавничої справи. Видавничі, організації як комерційні підприємства провадили діяльність на основі, спеціального дозволу влади, оскільки друкована продукція суттєво впливала, на громадське життя, відповідно, вимагала державного контролю. У 20–, 30-х рр. ХХ ст. діяльність українських видавництв регламентувала правова, база Польської держави, яку формували чинні законопроєкти і Австро-, Угорщини та вже нові Другої Речі Посполитої. Вони проголошували свободу, 4, друку, забороняли цензуру, не ставили високих вимог щодо видавничої, активності, за винятком обов’язкових вихідних даних книги та безкоштовних, примірників для державної реєстрації і громадських бібліотек. Відповідно,, порушення правових норм виникало через друк і розповсюдження книжкових, примірників зі “шкідливим” для громадян Польщі текстом, що призводило до, конфіскацій за статтями Кримінального кодексу, судових процесів і штрафних, санкцій., На основі друкованих видань того часу висвітлено динаміку, українського книговидання в Галичині у 20–30-ті рр. ХХ ст., розвиток, видавничої мережі в реґіоні – до виготовлення і розповсюдження друкованих, видань, окрім Львова, Станиславова, Тернополя, долучилися установи у, різних містах Галичини (Жовкві, Коломиї, Перемишлі, Самборі, Рогатині, У третьому розділі проаналізовано ідеологічні, громадсько-, організаційні засади створення і діяльності видавничих установ,, книговидавнича активність яких залежала від політичних, соціально-, економічних та культурних змін, що відбувалися на території краю зокрема, і, в державі загалом. Видавничу мережу галицького реґіону формували приватні, видавництва, які розповсюдили чимало українських друків для дітей, молоді й, дорослих, інтеліґенції та селян (“Світ Дитини” М. Таранька, “Русалка”, Г. Гануляка, “Українська Преса” І. Тиктора та інші); національні кооперативи, і громадські об’єднання: культурно-просвітні товариства, наукові та релігійні, установи, політичні партії, спортивні організації. Найактивнішими видавцями, були громадські товариства, покликані вирішувати нагальні потреби, українського суспільства (освітні, економічні, культурні тощо) та які мали, багатий довоєнний видавничий досвід й авторитет у галичан, зокрема, “Просвіта”, УПТ “Рідна Школа”, Наукове товариство імені Шевченка,, “Сільський Господар”., Досліджено видавничу кооперацію як одну з організаційних форм, національного руху та засіб реалізації інтелектуальних потреб українців., 5, Серед них “Червона Калина”, “Бистриця”, “Ізмарагд”, “Діло”, “Союз, українських книгарень і накладень” та інші. Кооперативні організації та, уділові спілки, із великим статутним та обіговим капіталом, відігравали, провідну роль в українському видавничому русі у міжвоєнній Галичині,, слугували не лише дієвим засобом захисту інтересів українських підприємців,, авторів та читачів різних соціальних груп, а й спрямовували народну, ініціативу в культурне русло, робили доступнішими умови купівлі книжок у, сільській місцевості., Комплексно вивчено тематику книжкових видань, їх функціональне, призначення, читацьку авдиторію та її пріоритети у виборі літератури., Особливістю галицьких книжок була традиція єдності національного та, християнського світоглядів. Більшість видавців акцентували увагу на, недорогій видавничій продукції для читачів різних вікових та соціальних груп,, інші – на унікальності тексту, якісних та художньо-мистецьких виданнях., Головними напрямами книгодруків були: художня література, драматичні, твори, література з історії та культури українського народу, підручники для, школи і самоосвіти, господарські видання, дитячі книжки, рідше – громадсько-, політична література. У 20–30-х рр. ХХ ст. побачили світ нового типу, книжкові серії та окремі книжки (зокрема, бібліофільські видання), вагомі, наукові проєкти, які до нашого часу не тільки не втратили своєї вартості, але є, зразком для сучасних гуманітаріїв за змістом і формою (“Українська Загальна, Енциклопедія”, “Велика історія України”, “Історія українського війська”, У четвертому розділі досліджено шляхи книгорозповсюдження в, Галичині та їх ефективність у доведенні видавничої продукції до народу., Серед них: продажі друкованої продукції книгарнями, видавництвами,, друкарнями, окремими особами та комплектування бібліотек (громадські,, шкільні, бібліотеки національно-культурних товариств), читалень. Деякі, видавництва практикували безкоштовну роздачу видань як премії за вчасну, 6, передплату, літературні нагороди чи додаткову мотивацію школярів за успіхи, у навчанні., Українські діячі та видавці докладали максимум зусиль, щоб полегшити, умови доступу чи покупки (локація книгарні, складу, видавництва, ціна,, актуальність) друкованих видань, розширити авдиторію споживачів книжки., Упродовж 20–30-х рр. в Галичині діяло не менше 14 українських книгарень у, Львові, Коломиї, Станиславові, Тернополі. Друковані видання галицьким, читачам, у містах і селах, пропонували точки продажу споживчих кооператив,, а також пункти передплати друкованих видань, які створювали при, видавництвах. Попри зростання інтересу до книжкових видань у населення,, купівельна спроможність через брак фінансів залишалася низькою. Щоб не, купувати примірник, галичани відвідували випозичальні: могли взяти, літературу під заставу, для домашнього читання або працювати в закладі., Установи пропонували широкий асортимент видань українською та, чужоземними мовами, усіх жанрів і для різних вікових груп., Українська книговидавнича справа в Галичині у 20–30-ті рр. ХХ ст., з, одного боку засвідчила поступ української культури, а з іншого – стала, потужною зброєю національного руху. За допомогою друкованого слова і, тісного діалогу з усіма верствами суспільства, український провід навчав і, виховував не лише мешканців краю, а й українців Лемківщини,, Наддніпрянщини, Волині, Буковини, Закарпаття та в еміґрації, розширював, їхні культурні обрії, консолідував літературну спадщину наших авторів,, впливав на розвиток політичних й культурних процесів на етнічних, українських землях., Ключові слова: українська книговидавнича справа, Галичина, пресове, законодавство, цензура, видавництва, видавнича кооперація, друкована, неперіодична література, національна свідомість, український національний, рух.