Покалюк В. В. Вища сільськогосподарська освіта України в умовах, становлення та розвитку радянського суспільства (20-ті рр. ХХ ст.). –, Кваліфікаційна наукова праця на пpавах pукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за, спеціальністю 07.00.01 – історія України. Кам’янець-Подільський національний, університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, 2018., У дисертації комплексно і всебічно проаналізовано становище, сільськогосподарських закладів вищої освіти за умов формування тоталітарної, системи. Окремі аспекти проблеми досліджували радянські, зарубіжні та сучасні, українські вчені. Дисертант вважає, що більшість з них вивчали, загальноукраїнський контекст. Поза їх увагою залишилося ще чимало, нез’ясованих питань, пов’язаних з навчальною, науковою і громадсько-, політичною діяльністю цих закладів, їхнім матеріальним становищем., Доведено, що більшовики створили власну модель вищої освіти (інститути,, технікуми), яка надавала пріоритет практичній підготовці фахівців., Сільськогосподарські заклади вищої освіти готували спеціалістів з агрономічної,, ветеринарно-зоотехнічної, садово-городньої, лісничої, меліоративної галузей та, землеустрою. Водночас, автор доводить, що суттєвим недоліком у роботі, сільгоспвишів стала плинність їх керівників, що негативно позначалося на житті, трудових колективів, якості навчального процесу. Відповідальність за, керівництво цими закладами покладалася також на політкомісарів і колегіальні, органи., У роботі наголошується, що при формуванні студентського контингенту, пріоритетним було дотримання класового підходу, за якого перевагу при вступі, надавали вихідцям із робітничо-селянського середовища. Ця політика, більшовицької влади реалізовувалася, насамперед, через систему відряджень,, мобілізацію на навчання т.зв. 25-тисячників. У середині десятиліття систему, відряджень скасували, але і надалі при вступі зберігався класовий принцип, комплектування майбутніх кадрів. Автор встановив, що з року в рік виникали 3, труднощі із набором молоді, що позначилося на кількості студентів на основних, курсах. За соціальним складом переважали селяни, а за національним – українці,, що було спричинене профілем вишу, який готував кадри переважно для, українського села, яке зберігало свій національний характер. У дослідженні, доведено, що упродовж десятиліття більшовики не змогли забезпечити чисельне, домінування комуністів і комсомольців у середовищі студентів. Власне це, стосується і викладацького складу, чисельність якого упродовж десятиліття, зросла. До негативних тенденцій кадрового забезпечення сільгоспвишів дисертант, відніс значне поширення сумісництва, велику плинність кадрів, відсутність у, частини викладачів спеціальної освіти., Визначено позитивні і негативні риси навчальної і наукової роботи., Навчальний рік спочатку поділявся на триместри, а з кінця десятиліття –, семестри. Фахівців готували за навчальними планами, які досить часто, змінювалися. Особливу увагу приділяли викладанню суспільно-політичних, дисциплін, військово-патріотичному вихованню. На життя вишів певний вплив, справляла політика українізації. Одним із пріоритетів була навчально-методична, робота, яку переважно проводили факультетські і предметні (циклові) комісії., Значних змін зазнали методи навчання, еволюціонувавши від лекцій до більш, активного бригадно-лабораторного методу., У дисертації зазначено, що частина викладачів займалися науково-дослідною, діяльністю, зокрема у складі науково-дослідних кафедр. У вишах формувалися, наукові школи, очолювані знаними не лише в Україні, але й далеко за її межами, вченими. З’ясовано, що загалом ця робота була малорезультативною, оскільки в, ній брала участь незначна частина викладачів і продукувала не багато наукових, праць. Схарактеризовано студентську науково-дослідну роботу, яка, концентрувалася у загальнонаукових і вузькопрофільних гуртках, семінарах, вищого типу. Поодинокі студенти друкували статті. Найбільш здібних, випускників рекомендували на навчання в аспірантурі., Досліджується процес проходження студентами виробничих практикумів,, безперервної виробничої практики, проведення екскурсій. Випускників 4, направляли на стажування, де вони демонстрували на практиці здобуті теоретичні, знання і виконували дипломні роботи. Після проходження стажування, кваліфікаційні комісії видавали їм відповідні документи про здобуття фаху., Висвітлено основні напрямки громадсько-політичної діяльності, якою, опікувалися, насамперед, осередки КП(б)У і ЛКСМУ, які намагались проникнути, у внутрішнє життя вишів. Під їхнім керівництвом працювали гуртки, ідеологічного спрямування. Досліджено різні форми ідейно-політичної роботи у, вишах: проведення антирелігійної пропаганди, соціалістичного змагання;, мобілізацію викладачів і студентів для відзначення державних свят і участі в, загальнодержавних кампаніях, вшанування пам’яті В. Леніна, передплаті позик, індустріалізації., Дисертант з’ясував, що у 20-х рр. важливою складовою у житті вишів була, громадська діяльність. У роботі висвітлено роботу із формування органів, студентського самоврядування, насамперед, студкомів, які захищали і, відстоювали права та інтереси студентів. У 1923 р. їх об`єднали з студентськими, профспілковими організаціями і створили виконавчі бюро професійних секцій,, які, у свою чергу, трансформували у середині десятиліття у єдиний профком., Автор акцентує увагу на поширенні практики створення осередків масових, добровільних товариств культурно-освітнього напрямку: «Тсоавіахім», МОДР,, «Товариство допомоги жертвам революції», «Друзі дітей», «Культзмичка», «Геть, неписьменність». Зазначається, що важливим ідеологічним чинником у житті, вишів була їхня періодика, яка виконувала пропагандистську і освітньо-культурну, функції. У роботі наголошується на проведенні у студентському середовищі, соціальних «чисток», у ході яких відраховували «соціально-чужих» студентів., Звернено увагу на те, що упродовж десятиліття у середовищі викладачів і, студентів набули певного поширення опозиційні настрої щодо радянської влади., У дослідженні аналізується позавишівська робота викладачів і студентів,, зокрема, у селах. Йдеться про участь у колективізаційних процесах,, хлібозаготівлях, допомозі селянам у різних сільськогосподарських роботах,, кампаніях з лісонасадження, розвитку садівництва, ведення тваринництва, 5, проведення відповідної практичної показової роботи. Висвітлено участь вишів в, агрономічній пропаганді, консультуванні з різних питань, проведенні, сільськогосподарських курсів, організації навчання у зимових, сільськогосподарських школах, гуртках, сільгоспвиставок, політико-освітній, роботі. Сільськогосподарські виші надавали шефську допомогу також, червоноармійцям, підприємствам міст., Дисертант проаналізував формування навчально-матеріальної бази, сільгоспвишів. Зокрема, показано покращення обладнання кабінетів і, лабораторій, зростання бібліотечних фондів, створення навчально-дослідних, підрозділів. Упродовж десятиліття існувала потреба у розширенні навчальних, площ. Лише декілька були достатньо забезпечені ними. Автор доводить, що, однією із найгостріших тогочасних проблем було забезпечення студентів житлом., Виші організовували підсобні господарства, у частині з яких вирощували, високопродуктивні сорти, тваринницькі ферми. З’ясовано, що досить часто у них, робочою силою були студенти і викладачі. Для підтримки студентської молоді, запроваджувалися державні стипендії, якими забезпечили, насамперед, тих, хто у, свій час навчався на робітфаках. На початку 20-х рр. для студентів запровадили, плату за навчання. Цей крок був малопродуманим, зважаючи на, малозабезпеченість родин молоді. Зазначається, що складним було становище, професорсько-викладацького складу, чимало викладачів відчували матеріальну, незахищеність. Низька зарплата стала причиною їх великої плинності., Наголошено, що досить гостро стояло питання з харчуванням студентів, особливо, у 1921-1923 рр., коли в Україні поширився голод. Матеріальні негаразди, спричинили погіршення їхнього здоров`я. Дослідник зазначає, що, не зважаючи, на всі негаразди, молодь знаходила час і для культурного дозвілля., У додатках розкрито різні сторони життя вишів: подано дані про їх, керівників, діяльність комітетів технікумів, прийом студентів, кількісний склад, студентів і викладачів, перелік дисциплін, які вивчали студенти, розподіл, навчальних планів на цикли дисциплін. В окремих додатках йдеться про роботу, циклових комісій, бібліотек, про стажування та кількість випускників, 6, урожайність деяких культур у господарствах, кількість поголів`я, сільськогосподарських тварин на фермах, господарсько-технічний персонал,, стипендіальне забезпечення, кількість студентів, які вносили плату за навчання., Ключові слова: сільськогосподарський, інститут, технікум, викладачі,, студенти, навчання, гурток, осередок, село, стипендія, їдальня.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0