Читаючи повість Леоніда Полтави “Над блакитним Чорним морем”, особливо перші сторінки, я не міг зрозуміти, що це: документальна повість, мемуари учасника революційних подій чи художнній твір? Причиною було введення автором “збірного образу Oстапа”. Цим, на мій погляд, Леонід Полтава вніс певні замішання і дещо послабив документальну вартість своєї праці., Та, читаючи далі, особливо розділи, що стосувалися еміграційного побуту українців – “добровольців” у Туреччині та інших державах, я відкинув сумніви; повість Леоніда Полтави “Над блажитним Чорним морем” можна вважати документом епохи, особливо в тих моментах, які стосуються зображення приватного життя героя – чи то в Україні, чи то на еміграції. Так, можливо, з книзі є якісь неточності – з погляду прискіпливого історика. Та що вони значать поруч із загальним правдивим описом трагічної епохи?!, А те, що завдяки цьому твору збережені досі не відомі картини з українців у Галліполі, в Долині рож і смерті, в Болгарії, ставить цю книгу в ряд надзвичайно цінних документальних свідчень про трагедію українського народу. (з передмови Романа Коваля), Репортажна повість з 1917-22 років. Діється в Україні, Туреччині, Болгарії та ЧСР., Повість написана на основі документів та розповідей учасників і очевидців тих подій. Більшість прізвищ у цій повісті – автентичні. Мовиться також про історичні події доби Української Національної Революції.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0