Наукові студії про соціокультурні виміри соматичного буття людини (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.) // Ярослав Потапенко

Мета роботи – дослідити історичну специфіку формування теорій,, концепцій та ключових ідей щодо осмислення тілесності, її базових аспектів,, функцій і характеристик у соціогуманітарних та міждисциплінарних, (гуманітарно зорієнтованих) студіях кінця ХІХ – початку ХХІ ст. як етапів, становлення і зміни наукових епістемологічних парадигм соматичного, дискурсу в західному мисленні пізньомодерного, постмодерного та пост-, постмодерного періодів., Досягнення задекларованої мети передбачає вирішення наступних, взаємопов’язаних дослідницьких завдань:, – визначити ступінь розробленості соматичної проблематики в науковому, соціогуманітарному дискурсі, а також дослідити історіографію проблеми;, – здійснити огляд джерел щодо означеної теми, сформувати адекватні меті, теоретико-методологічні засади та науково-аналітичний інструментарій;, – розробити періодизацію дослідження, людської тілесності як, соціокультурного феномену в кінці ХІХ – на початку ХХІ ст., виділивши й, охарактеризувавши її головні етапи;, – запропонувати власну концепцію становлення і зміни наукових парадигм, осмислення тілесності в західній соціогуманітаристиці в період другої, половини ХХ – початку ХХІ ст., виявити культурно-історичні передумови, формування цих парадигм;, – виявити специфіку тілесно-орієнтованого підходу до аналізу людського, мислення в постнекласичній соціогуманітарній епістемології;, – проаналізувати особливості осмислення соматичних феноменів людського, буття через призму синергетичного підходу як важливого чинника, постнекласичного періоду наукового пізнання;, – висвітлити евристичний потенціал концепції “тілесно-орієнтованого, підходу” до мислення для ґенези соматичної аналітики;, – показати вплив соматичної аналітики на ґенезу та розвиток у вказаний, період історії, соціології, культурології, культурної антропології, а також, новітніх соціогуманітарних міждисциплінарних напрямків, окреслити головні, проблеми “дискурсу тілесності”, що розглядалися у вищеозначених, дисциплінах в контексті вирішення їх головних дослідницьких завдань;, 10, – прослідкувати головні тенденції розвитку та трансформації соматичних, уявлень та вивчення тілесних практик, які стали домінуючими у філософії, другої половини ХХ – початку ХХІ ст.;, – простежити історичну специфіку епістемологічного процесу наукового, осмислення головних соціокультурних сенсів тілесності в контексті, становлення західної гуманітаристики пізньомодерного й постмодерного, періодів її розвитку, виявити наслідки цього процесу;, – виявити причини “повороту до тіла” в царині соціогуманітаристики у кінці, ХІХ – на початку ХХ ст., а також розглянути важливі наукові й суспільні, чинники, які суттєво стимулюють інтерес до соматичної тематики на початку, ХХІ ст.;, – розглянути перспективи побудови універсальної соціогуманітарної, “загальної теорії тілесності” (“теорії тіла”), ґрунтованої на спільних теоретико-, методологічних засадах, накреслити перспективні напрямки й аспекти, подальшої наукової розробки задекларованої проблематики в загальному руслі, міждисциплінарного підходу.