Поліфонія культури життя: філософсько-богословська спадщина Йоана Павла ІІ в сучасному дискурсі. Релігієзнавчий аспект // Сергій Присухін

Присухін С. І., Поліфонія культури життя: філософсько-богословська спадщина Йоана Павла ІІ в сучасному дискурсі. Релігієзнавчий аспект : монографія / С. І. Присухін. — К. : КНЕУ, 2017. — 475, [1] с., ISBN 978-966-926-123-6, У монографії досліджується філософсько-богословське вчення Папи Римського Йоана Павла ІІ щодо ролі та значення цінностей християнської культури в подоланні системної кризи сучасної цивілізації (кінця ХХ ― початку ХХІ ст.). Неотомістське тлумачення кризи як гранично можливої перешкоди розвитку людського життя налаштовує брати до уваги, по-перше, безпрецедентне розгортання в суспільному житті гріха соціального насильства, що кваліфікується Йоаном Павлом ІІ як приклад поширення «культури смерті» («цивілізації смерті»), що унеможливлює поступ усіх форм життя на Землі, а по-друге, необхідність і, можливість подолання «кризи людського життя» через використання соціально-етичних цінностей християнської культури, які впродовж тривалого історичного часу вже довели свою ефективність у справі захисту людського життя та гідності кожної окремо взятої особи. Вирішення християнами та людьми доброї волі цього надзавдання залежить від реалізації в людському співжитті таких цінностей християнства, як любов, справедливість, свобода, розвиток, мир, спокій душі та щастя, рекомендованих Церквою принципів соціальної практики — спільного блага, субсидіарності, солідарності тощо, які, разом узяті, визначають зміст поняття «культура життя» як чи не єдиної альтернативи «культури смерті». За цих умов особливого значення набуває досвід Магістеріуму Католицької Церкви у здійсненні принципу діалогізму в боротьбі за суспільний мир, конкретизований соціальним ученням Йоана Павла ІІ., Монографічне дослідження покликане стати додатковим джерелом філософсько-богословської інформації для філософів-релігієзнавців, науковців-гуманітаріїв, викладачів і студентів, широкого кола зацікавлених осіб (як віруючих, так і людей доброї волі), які звертаються до соціально-етичного вчення Йоана Павла ІІ щодо необхідності заперечення «культури смерті» й утвердження нової гуманітарно налаштованої культури — культури життя («цивілізації любові»).