Державно-правові погляди митрополита Андрея Шептицького // Наталія Прокоп

Прокоп Н.М. Державно-правові погляди митрополита Андрея Шептицького., Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора, філософії) за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія, політичних і правових учень» (081 – Право). – Харківський національний, університет внутрішніх справ, 2017; Харківський національний університет імені, В.Н. Каразіна, Харків, 2017., У дисертації на методологічних засадах герменевтики й екзистенціалізму, здійснено концептуалізацію державно-правових поглядів митрополита Андрея, Шептицького в контексті європейської цивілізації та у взаємозв’язку з українською, національною духовною і правовою культурою та особливостями державотворення, кінця ХІХ – на початку ХХ ст. На основі вивчення досвіду митрополита, А. Шептицького в українському державотворенні в умовах міжцивілізаційного, зіткнення правових культур доведено, що удосконалення державно-правового, устрою України та стабільний розвиток суспільства можливий завдяки, однопорядковій державно-правової суб’єктності Сходу і Заходу України,, функціонування інститутів демократії та правових норм, сформованості, високоосвіченої моральної еліти, яка стала би прикладом жертовності і служіння, народові та ядром зміцнення громадянського суспільства., Висока моральність посіла в свідомості митрополита А. Шептицького вагоме, місце, а в духовній, громадській і державницькій діяльності була її осердям. Мораль, у його діяннях і у свідомості фігурує в найрізноманітніших виявах, але завжди в, проукраїнському державотворчому вимірі і відзначалася християнськими, чеснотами. В цьому плані він як патріарх українського уніатського миру гідний, усякої поваги і пошани. В громадському житті, екуменічній і державницькій, діяльності А. Шептицький не виявляв ніякого відхилення від моральності в бік, політичної доцільності. У свідомості українських галичан він і нині постає, втіленням морального взірця, що не має ніякого докору. Він не політичний 3, революціонер, а більшою мірою у своєму світорозумінні виявляє себе як, реформатор у філософсько-правовому баченні майбутнього України., Митрополит А. Шептицький сформулював назву свого теоретико-правового, заповіту українському народові «Як будувати Рідну Хату». Митрополит узяв слово, «хата» замість терміна «ідея», бо мав тверде переконання, що істинною втіхою, кожного українця є його хата, а щоб народ зрозумів спорідненість цієї хати із всім, своїм національним простором, замінив термін «національна» словом «рідна». При, цьому в тексті «Як будувати Рідну Хату» спостерігається прагнення підібрати дуже, ретельно такі слова, які б переформатували теоретико-правові категорії на зрозумілі, і доступні для пересічного українця конструкти. Він іменує історично сформовані, форми державного устрою (монархія, аристократія і демократія) і не нав’язує будь-, яку з них як майбутню модель, але акцентує увагу, що народ має сам визначитися на, основі новітньої науки соціології, завдяки методам якої можна вивчити думки, різних соціальних структур і запропонувати законодавцю для затвердження саме, такої форми державного устрою., Упродовж свого життя, Андрей Шептицький був активним діючим духовним, провідником українського національно-визвольного руху, розробив та пропагував, державно-правові ідеї розбудови в майбутньому української національної держави,, яку він іменував Рідною Хатою. Український народ завдячує йому за його плідну і, багатогранну діяльність на ниві українського національного державотворення в, кінці ХІХ – першій половині ХХ ст. Його державно-правові погляди на майбутній, український державотворчий процес мають і нині неоціненне значення і, заслуговують на втілення в практику., Серед усіх українських національних інституцій уніатська церква була, упродовж багатьох століть єдиним носієм української мови, народних традицій,, вірувань і релігійної обрядовості, що сприяло зрощенню духовенства і народу й не, давало підстав для їх взаємного відчуження на відміну від того, що було в, Наддніпрянській Україні, яка тоді перебувала у складі Росії. Російська православна, церква, ставши захисником монархії і співучасником ідеології самодержавства,, призвела до того, що між мирянами православної церкви та духовенством 4, утворилася взаємна недовіра і навіть ворожнеча, що виявилось у перші дні, Жовтневого перевороту, коли найбільш зневірені в християнській релігії люди, виявили свій бунтарський рух у погромах церков, монастирів та переслідуванні, священнослужителів. Подальша еволюція російського православного християнства, в повоєнні роки сприяла світоглядній денаціоналізації українства. Це призвело до, того, що значна частина українства відцуралася своїх національних духовних, обрядів, звичаїв і традицій та перейняла радянські свята і обряди. Денаціоналізація, українства найбільшою мірою декларована в пісні «Мой адрес не дом и не улица,, мой адрес Советский Союз». На противагу цьому, не зважаючи на утиски і, переслідування митрополита А. Шептицького та Української греко-католицької, церкви, значна частина її духовенства здійснювала свою духовну місію в, нелегальному статусі, чим зберегла українську національну ідентичність. Саме це, послужило активізації національно-визвольного руху в період перебудови та, утвердження української держави., Ідея об’єднання східної і західної гілки християнства була у світогляді А., Шептицького домінантною в екуменічній діяльності. Для її реалізації він здійснив, «дві нелегальні подорожі до Москви, Петербурга, Мінська та Києва, щоб налагодити, тісніші контакти з тією частиною духовенства РПЦ, яка була прихильною до, католицької церкви». Очевидно, що проведена дискусія дала можливість, представникам обох сторін налагодити не лише діалог, а й а й спільну справу., Наслідок цього договору мав залишатися перед російською владою в «строгій, тайні», оскільки російська жандармерія у справі переслідування представників, української греко-католицької церкви і особисто митрополита А. Шептицького була, довершеною. Про це засвідчили події першої світової війни: коли російські війська, загарбали Львів, то першим ув’язненим був митрополит А. Шептицький особисто, генералом Брусіловим., Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше, комплексно досліджено державно-правові погляди митрополита Андрея, Шептицького, уперше здійснено системний, комплексний аналіз державно-правових, поглядів митрополита А. Шептицького в ґенезі і реконструкції державно-правового, устрою національних держав періоду розпаду світових імперій та еволюції правової, культури європейської цивілізації до потреб регіональних, національних систем і, формування громадянського суспільства з його інституційною і нормативною, підсистемами., Ключові слова: митрополит Андрей Шептицький, українське, державотворення, українська національна ідея, християнська церква, правова, культура, державно-правовий устрій.