Давньоруські пам’ятки між Дніпром, Сулою, Супоєм та Оржицею (кінець Х – перша половина ХІІІ ст.)

Прядко О.О. Давньоруські пам’ятки між Дніпром, Сулою, Супоєм та Оржицею (кінець Х – перша половина ХІІІ ст.) – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 «археологія». – Інститут археології НАН України, Київ, 2018., Дисертація присвячена комплексному вивченню історичного розвитку пам’яток (кінець Х – перша половина ХІІІ ст.) на території між Дніпром, Сулою, Супоєм та Оржицею, що входила до складу Переяславської землі., Наукова новизна роботи полягає у тому, що уперше: створено узагальнений доробок джерельної бази, історіографії та історії досліджень; визначено хронологію, типологію та періоди побутування кераміки; розроблено комплексну характеристику городищ, поселень та могильників регіону; проведено дослідження невивчених у археологічному плані мікрорегіонів; виявлено та уведено до наукового обігу невідоме раніше городище в лінії Дніпровського «Змійового» валу; систематизовано та проаналізовано житлові, господарські та ремісничі споруди, досліджені під час розкопок; проаналізовано кочівницькі пам’ятки та опрацьовано їх закриті комплекси; досліджено та картовано основні торгові та внутрішні шляхи, які маркуються по лініям городищ; введено до наукового обігу нові джерела, виявлено нові археологічні об’єкти на території регіону (всього 127 пам’яток, із них автором виявлено 31, в тому числі 6 городищ); удосконалено: кількісні та якісні характеристики археологічних пам’яток регіону у вигляді каталогу; дістало подальшого розвитку: аналіз речових знахідок, ремесел та промислів, якими займались мешканці мікрорегіонів, що концентрувались навколо городищ., Практичне значення полягає у розширенні сучасних наукових знань про регіон дослідження. Результати роботи можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з давньої історії та археології України, при підготовці лекційних курсів, укладанні каталогів, довідників, енциклопедій, у музейній роботі. Дисертація може бути використана також і для підготовки облікової документації (облікові картки, паспорти, історичні довідки) з метою подальшого внесення пам’яток до Державного реєстру нерухомих пам’яток України., Джерельну базу дослідження складають опубліковані та неопубліковані матеріали, які зберігаються у науковому архіві та фондах Інституту археології НАН України, а також у обласних та районних музеях регіону., Історію археологічних досліджень було розпочато з кінця ХІХ ст. К.Кушніром-Марченком, а упродовж ХХ ст. розкопки та розвідки проводились під керівництвом В.Г.Ляскоронського, М.Ф.Біляшівського, Л.В.Падалки, В.М.Щербаківського, М.О.Макаренка, Ф.Б.Копилова, М.Ф.Пономаренка, І.І.Ляпушкіна, В.А.Богусевича, В.К.Гончарова, В.Д.Довженка, М.П.Кучери, Р.О.Юри, Д.Я.Телєгіна, В.Д.Дяденка, О.П.Моці, Є.В.Махно, Л.Г.Брудзя, Л.М.Рутковської, Г.М.Бузян, Ю.Ю.Моргунова, О.В.Білецької, Д.П.Куштана, А.В.Гейка, В.В.Шерстюка та автора., Застосовані методи дослідження дозволили прослідкувати та визначити закономірності розвитку, динаміку розселення, типологію та хронологію, пам’яток регіону дослідження., Одне із основних завдань полягає у з’ясуванні ролі та історичного розвитку досліджуваної порубіжної території з кінця Х – першої половини ХІІІ ст. Відповіді на ці питання дають писемні та археологічні джерела. Посулький порубіжний кордон відігравав ключову роль у боротьбі з кочовиками та колонізації Дніпровського Лівобережжя., Наведеноно детальну характеристику укріплених поселень, їх планування, топографію та типологію, проаналізовано результати їх досліджень. Визначено їх хронологію та вплив на формування сільких округ. На території дослідження надійно локалізовано шість літописних укріплених поселень: Воїнь (перша згадка – 1054 р.), Горошин (1084), Римів (1094), Желні (1116), Пісочен (1170) та Дубниця (1155)., Розроблено типологію та класифікацію неукріплених поселень за їх площею та топографією. З’ясовано їх взаємозв’язок з укріпленими поселеннями. Визначено поселенські «гнізда» за басейнами річок мікрорегіонів., Проаналізовано результати досліджень п’яти могильників. Значну увагу приділено Жовнинському могильнику, результати розкопок якого в недостатній мірі були висвітлені раніше. Поховальний інвентар має знахідки поховань віднаходять аналогії серед старожитностей радимичів. Це є підтвердженням літописної згадки про переселення полонених жителів м. Друцька в 1116 р. на р. Сула., На території дослідження серед оборонних укріплень присутні «Змійові» вали двох типів: класичні – у вигляді валу з ровом, та ескарповидні. У першому випадку такий тип валу розташовувався у долині лівого берега р. Дніпро, у другому – по високому правому берегу р. Сула. Проведеними археологічними розвідками підтверджено взаємозв’язок Дніпровського «Змійового» валу з городищами. Він належить до найбільш ранньої групи пам’яток й за археологічними матеріалами датується кінцем Х – рубежем ХІ ст., Зібрано та опрацьовано інформацію про всі відомі на сьогоднішній день кочівницькі поховання регіону дослідження. Археологічні та топонімічні джерела підтверджують факт локалізації групи «переяславських» торків між Дніпром, Супоєм, Сулою та Оржицею. Зазначена територія із лугово-солончаковою рослинністю була малопридатною для землеробства, натомість ідеально підходила для випасу коней та рогатої худоби., Відсутність відкритих поселень на малих річках всередині регіону дослідження та присутність тюркських гідронімів, впускних кочівницьких поховань ХІІ–ХІІІ ст. в курганах, – дає підстави підтвердити думку про розселення однієї із груп «переяславських» торків саме на території між Дніпром, Сулою, Супоєм та Оржицею. Також систематизовано та про аналізовано інвентарні знахідки кочівницьких поховань, які за аналогіями датуються переважно ХІІ–ХІІІ ст., Виявлення нових археологічних пам’яток регіону (городищ та селищ), здійснене автором упродовж тривалого часу, залучення картографічних джерел та всієї наявності інформації про попередні дослідження, дозволило локалізувати ділянки Наддніпрянського та Лубенського торгівельних шляхів за місцезнаходженням ланки ново виявлених городищ між Супоєм та Сулою., Розглянувши хронологію пам’яток території між Дніпром, Сулою, Супоєм та Оржицею, куди входить 79 поселень, 24 городища, 9 курганних та грунтових могильників можна побачити, що поселення концентруються навколо городищ, шість із яких є літописними: Пісочен, Дубниця, Воїнь, Желні, Римів, Горошин. Враховуючи різний ступінь дослідження територій та доступність окремих її частин для повторного обстеження (частина території затоплена Кременчуцьким водосховищем), можна константувати закономірність розташування поблизу укріплених центрів від 3 до 8 поселень., Упродовж кінця Х – першої половини ХІІІ ст. простежується тенденція до кількісного збільшення пам’яток., На території дослідження археологічні розкопки проводилися на незначній частині пам’яток. Всього виявлено 23 будівлі та об’єкти, із них 14 жител, 7 господарсько-побутових споруд та 1 об’єкт ремісничого призначення., Широко представлені речові знахідки, серед яких виділяються речі, що характеризують заняття мешканців поселень. Виділяються інструменти для обробітку землі, збору врожаю зернових. Окремо представлені знаряддя для тваринництва. Присутні інструменти ремісників по обробці кістки, дерева, металу, прядінню. Серед промислів широко представлені рибальські знаряддя. Предмети озброєння та воїнського обладунку представлені виробами з металу, кістки та рогу. Речі спорядження коня доповнють псалії, вудила, ремінні розподілювачі. Побутовий інвентар складає окрему групу. До неї належать ножі, замки, ключі, цвяхи, ручки ножів, проколки, дужки, ресала. Виявлені писала та застібки від книг свідчать про писемність та грамотність мешканців означеної території. Кістяні гребені репрезентують категорію речей особистої гігієни. Виявлені точильні бруски свідчать про використання їх у побуті для забезпечення ріжучих предметів потрібних властивостей. Дозвілля мешканців характеризують знахідки астрагалів. Їх виявлено, як серед речей мешканців поселень, так і у поховальному інвентарі кочівників. Також широко представлені прикраси та елементи одягу. Серед них: поясний набір, скроневі кільця, підвіски, браслети, каблучки, намистини, пряжки, ремінні розподілювачі, ґудзики, бубонці. Більшість із перерахованих речей мають орнаментацію та декор. Речі християнського культу представлені дзвонами, лампадками, натільними хрестиками. Нумізматичні знахідки, важки та предмети імпорту свідчать про розвиток торгівлі та економічні зв’язки мешканців регіону дослідження., Ключові слова: давньоруський період, Переяславська земля, городище, поселення, поховальні пам’ятки, джерельна база, хронологія та типологія пам’яток, «Змійові» вали, «переяславські» торки, ремесла, житла, розселення.