Мікротопонімія Центральної Хмельниччини // Яна Янчишина

Янчишина Я. В. Мікротопонімія Центральної Хмельниччини. –, Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Донецький національний, університет імені Василя Стуса. – Вінниця, 2021., Дисертацію присвячено вивчення структурних, словотвірних, лексико-, семантичних, мотиваційних та функціональних особливостей мікротопонімів, Центральної Хмельниччини., Мікротопонім – різновид топонімів як елемент систематизації власних назв, за розмірами іменованого денотата. Основними ознаками мікротопонімів є:, 1) невеликі розміри денотатів; 2) розмаїття типів і способів мікротопонімної, номінації; 3) різноплановість структури мікротопонімікону за характером, іменованих денотатів; 4) відносність меж мікротопонімії, перебування на, перетині розрізнення власних і загальних назв; 5) переважно природний, характер мікротопонімної номінації; 6) найбільша рухливість із-поміж інших, класів топонімів, незначна граматична стійкість; 7) вузька сфера застосування,, перебування на нижньому ярусі топонімної системи; 8) велика кількість таких, пропріальних одиниць; 9) тісний зв’язок із різними особливостями іменованих, об’єктів, відбиття мікротопонімами народних вірувань, традицій та інших, етнографічних атрибутів; 10) побутування переважно в усній формі;, 11) активне відбиття діалектних особливостей мовлення мешканців регіону;, 12) відносна недовготривалість існування мікротопонімів; 13) факультативність, мікротопонімних систем, багатоваріантність таких пропріативів; 14) наявність, чітких мотиваційних ознак і водночас надзвичайно швидка деетимологізація, власних назв дрібних географічних об’єктів; 15) включення до складу, мікротопонімних одиниць багатьох географічних і адміністративно-, господарських термінів; 16) фіксування мікротопонімів переважно як фактів, однієї мови і продукту творчості одного народу., 3, У процесі вивчення мікротопонімії Центральної Хмельниччини, проаналізовано 7 512 пропріальних одиниць, зокрема у Хмельницькому районі, – 1 956 (26,04 %), Віньковецькому – 1 435 (19,1 %), Старокостянтинівському –, 1 038 (13,82 %), Ярмолинецькому – 820 (10,91 %), Деражнянському – 783, (10,42 %), Дунаєвецькому – 759 (10,1 %), Летичівському – 721 (9,61 %)., За денотатно-номінативними ознаками це такі класи власних назв:, мікрогідроніми як номінації ставків, криниць, річок, джерел, боліт, струмків,, озер і водоспадів (961; 12,79 %); мікроороніми, тобто найменування урочищ,, ярів, горбків, берегів, гребель, дамб, печер (1 149; 15,3%); мікрохороніми, (5 402; 71,91 %), розмежовані на: ойкохороніми (3 175; 58,77 %) –, найменування вулиць, частин населених пунктів, базарів і площ;, екстраойкохороніми (967; 17,9 %) – власні назви полів, кладовищ, пасовищ;, територіоніми (877; 16,24 %), зокрема сильвоніми (870; 16,11 %) – номінації, лісів, садів, заказників, парків та гідротериторіоніми (7; 0,13 %) –, найменування пляжів і островів; віоніми (383; 7,1 %) – власні назви доріг,, зупинок транспортних засобів, стежок, залізничних переїздів і мостів., Основним структурним різновидом мікротопонімів Центральної, Хмельниччини є прості конструкції (4 878; 64,94 %), здебільшого іменники, (2 947; 63 %) і субстантивовані прикметники (1 731; 37 %). Достатньо поширені, й складені номінації (2 532; 33,71 %), серед яких домінують двокомпонентні, структури (2 373; 93,72 %), зокрема модель «прикметник + іменник» (1 758;, 74,08 %). Фіксуємо і складні пропріативи (102; 1,35 %): композити (51; 50 %),, абревіатури (39; 39,39 %), юкстапозити (10; 10,10 %), зрощення (2; 2,03 %)., Кваліфікуємо два основні різновиди словотвору – лексико-семантичний, (4 975; 66,22 %) та морфологічний (2 533; 33,72 %). Перший тип представляють, синтаксичні конструкції (2 510; 50,45 %); менше назв стягнених (1 282;, 25,77 %), семантизованих (699; 14,05 %) і плюральних (484; 9,73 %)., Із-поміж морфологічних дериватів виокремлюємо 1 715 мікротопонімів,, утворених афіксальним способом (67,7 %), зокрема суфіксальним (1 590;, 4, 92,71 %), конфіксальним (63; 3,67 %), префіксальним (59; 3,44 %) і, флективним (3; 0,18 %), а також 754 конверсиви (29,73 %); 52 номінації, що, виникли шляхом складання (2,05 %), і 12 усічених структур (0,49 %)., Загалом зареєстровано 4 390 (58,44 %) відапелятивних мікротопонімів,, значна частина яких – однокомпонентні відіменникові (1 687; 53,67 %) і, відприкметникові (1 442; 45,56 %) похідні. Твірними основами пропріативів, першої групи є насамперед географічні терміни (629; 37,29 %),, антропоцентричні (484; 28,69 %), відфлоро- (268; 15,89 %) та відзоолексемні, (187; 11,08 %) номінації, а другої – прикметники з виразною квалітативною, ознакою (350; 24,27 %), ад’єктиви, утворені від назв географічних об’єктів (492;, 32,12 %), часо-просторових понять (248; 17,19 %), флоро- і зоолексем (174;, 12,07 %). Із-поміж багатокомпонентних назв (1 202; 28,38 %) найбільш, продуктивною є модель «прикметник + географічний термін» (1 178; 94,47 %)., Серед відонімних (2 398; 31,92 %) власних назв дрібних географічних, об’єктів відзначаємо домінування відантропонімних (1 587; 66,18 %), конструкцій над відтопонімними (601; 25,06 %); інші типи малопродуктивні., Мікротопоніми з комбінованою семантикою (720; 9,59 %) – це складні, та складені найменування дрібних географічних об’єктів, зокрема поєднання, іменників з антропонімами (541; 75,14 %) і топонімами (165; 22,91 %)., Власні назви дрібних географічних об’єктів переважно мають одинарну, мотивацію (5 679; 75,6 %), частіше – асоціативну (2 429; 42,77 %) і меморіальну, (1 208; 21,27 %); рідше – локативну (646; 11,37 %), посесивну (496; 8,74 %),, квалітативну (295; 5,19 %), ідеологічну (236; 4,16 %), сутнісну (171; 3,01 %) і, символічну (136; 2,39 %); епізодично – апотропейну (45; 0,79 %) та ситуативну, (14; 0,25 %). Значно менше трапляється мікротопонімів із комбінованою, мотивацією (1 829; 24,34 %), серед яких превалюють оніми, у структурі яких є, сутнісні (1 009; 55,17 %) і асоціативні (705; 38,55 %) мотиваційні зв’язки., Відзначаємо незначну кількість мікротопонімів із трикомпонентною, 5, мотивацією (66; 3,61 %), серед них локативно-квалітативно-сутнісні (33; 50 %) і, локативно-асоціативно-сутнісні (25; 37,87 %) пропріальні одиниці., Фіксуємо серед мікротопонімів значну кількість відхилень від норм, сучасної української літературної мови (усього 1 090; 15,06 %), зокрема 576, (52,84 %) діалектизмів, 402 (36,88 %) запозичення з інших мов, 112 (10,28 %), вульгаризмів., Дослідження дозволило встановити найбільшу подібність структурно-, дериваційних і семантико-мотиваційних особливостей власних назв дрібних, географічних об’єктів краю з аналогічними атрибутами пропріативів, Центральної і Західної України., Наукова новизна роботи визначається тим, що мікротопонімія названого, регіону вперше зазнала ґрунтовного опису й аналізу. Дані щодо словотвірної, структури, семантики твірних основ і мотиваційних відношень раніше не, публікувалися. Також доповнено теоретичні положення, які стосуються, сутності й диференційних ознак мікротопонімів, та удосконалено принципи, їхньої комплексної характеристики., Теоретичне значення дослідження полягає в ґрунтовному описі історії, вивчення власних назв дрібних географічних об’єктів зі зверненням особливої, уваги на статус цих пропріальних одиниць в онімній системі та у з’ясуванні їхніх, загальних і специфічних ознак як з погляду лінгвістики, так і дотичних наук., Практичне значення роботи визначається можливостями використання, результатів дослідження в навчально-виховній роботі у вищій та середній, школі, зокрема при викладанні діалектології, етнолінгвістики, лексикології,, словотвору, соціолінгвістики й ономастики української мови. Отримані дані, можуть знайти застосування як при створенні словників власних географічних, назв Поділля, так і лексикографічних зібрань топонімів України загалом., Ключові слова: власна назва дрібного географічного об’єкта, деривація,, мікрогідронім, мікрооронім, мікротопонім, мікрохоронім, мотивація,, семантика, структура, функціонування.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0