Компаративні історії: інструментальні можливості, порівняльні перспективи та пізнавальні ліміти: Аналітична записка // Олексій Ясь

Висвітлюється походження порівняльного інструментарію та його вживання на культурних обширах історієписання. Наголошується, що порівняльні стратегії та практики класичної історіографії здебільшого спиралися на еволюційно-стадіальні підоснови конструювання минувшини, зокрема наслідували пізнавальні взірці природознавства. Розглядається роль романтичної парадигми соціогуманітарного знання ХІХ ст., яка призвела до конституювання порівняльного мовознавства, порівняльної міфології та порівняльного літературознавства. Показується, що некласичне історієписання суттєво урізноманітнило і специфікувало порівняльні практики й алгоритми. З’ясовується, що компаративні складові відігравали важливу роль у масштабних концептуалізаціях, зокрема морфології всесвітньої історії, теоріях цивілізацій і світу-системи, довготривалих, середньотривалих і короткотривалих структур історичного часу, міжпросторових і міжчасових зіставлень. Підкреслюється, що на теренах некласичної науки шириться міжкультурна компаративістика, котра дошукується релевантних етнологічних, антропологічних, культурологічних контекстів і сфер порівнянь. Зазначається, що доба глобалізму, мультикультурності й постмодерністських новацій причинилася до кардинальних метаморфоз історичної компаративістики, пов’язаних із епістемологічним релятивізмом і сприйняттям минувшини й сучасності у світлі глобальних ретроспектив і перспектив. Обстоюється думка, що новочасні компаративні студії генерують різноманітні пізнавальні можливості для оновлення й розширення наукових уявлень про національну і світову минувшину, передусім дозволяють віднайти інші площини для розробки старої проблематики. Відзначається, що попри численні переваги й інструментальні можливості компаративна історія не може заступити / замінити традиційну чи подієву історію.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0