У реалістичних творах М. Яцкова крізь призму людської душі, людських трагедій знайшли віддзеркалення важливі суспільно-історичні процеси на зламі XIX і XX століть. Хоч сам він із почуттям скромності й самокритичності писав, що «не було мені суджено досі змалювати хлопського горя кров’ю серця так, як се потрафив Стефаник, не зміг я ще представити гіркого усміху крізь спечені голодом губи і не показав такої сили в оповіданню хлопської долі, як се удав Лесь Мартович, не сотворив я також мистецьких картин, як Марко Черемшина в своїх прегарних гуцульських оповіданнях», у нього немало спільного з «покутською трійцею» передусім у зображенні гіркої долі селянина «під обухом» соціальної дійсності в умовах Австро-Угорської імперії, вираженні розпуки зболеного людського серця. Яцків ні в чому не повторював своїх колег, його художня палітра наскрізь оригінальна. Твори письменника високо ставили І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0