Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. вип. 2 (141). – 2019, Присвячено проблемі уявлень про верховну владу в пам’ятках білорусько-литовського літописання крізь призму, звісток про набуття та позбавлення влади володарем. Проаналізовано білорусько-литовські літописи першого зводу,, що містять “Літописець великих князів литовських”, другого зводу, що містять “Хроніку Великого князівства Литов-, ського”, та третій звід (“Хроніка Биховця”). У результаті дослідження виділено декілька шляхів легітимізації великок-, нязівської влади: за правом заснування; за правом успадкування; за правом завоювання; шляхом прийняття місцевим, населенням; виборним шляхом; шляхом перевороту, у випадку приналежності змовників до правлячого роду. Слід за-, уважити, що спосіб обґрунтування права на владу через підкреслення кровного зв’язку і вокняжіння (найчастіше сина, попереднього правителя, рідше – брата) є основним у літописних текстах. Також здійснено аналіз особливостей літо-, писних повідомлень про коронацію представників роду Гедиміновичів. Крім того, досліджено вміщені в літописах пові-, домлення про завершення правління (як правило, унаслідок смерті правителя). На відміну від звісток про інтронізацію,, звістки про смерть правителя носять переважно характер констатації факту. У найповнішому вигляді звістка про, смерть правителя включає наступну інформацію: про довге успішне правління; про власне смерть; інформацію про, народження і вокняжіння наступника., Ключові слова: уявлення, верховна влада, великий князь, інтронізація, смерть, Велике князівство Литовське, біло-, русько-литовське літописання.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0