Чадюк М. О. Дискурсивні стратегії легітимації та делегітимації в новинних текстах. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 035 «Філологія». — Національний університет «Києво-, Могилянська академія», Київ, 2023., Дисертаційну роботу присвячено дослідженню дискурсивних стратегій і, тактик легітимації та делегітимації, з’ясуванню їхніх лінгвістичних маркерів,, способів реалізації в онлайн-новинах, а також прийомів, використаних для, посилення й послаблення їхньої дії., Онлайн-новини є популярним джерелом інформації, і, як засвідчують, опитування, значна частина користувачів вважає наведену в них інформацію, об’єктивною. Водночас процес перетворення фактів про ситуацію на виклад, подій (медіація) передбачає низку рішень автора, що ґрунтуються на його, переконаннях і цінностях. Тож навіть медіатекст інформативного жанру є, інтерпретацією, наративом, а не безстороннім висвітленням події, і засадничу, роль у цьому процесі відіграє (де)легітимація, тобто репрезентація вчинків як, (не)правильних. Попри провідну роль (де)легітимації для потрактування подій і, потенційну впливовість для формування поглядів аудиторії, в українському, мовознавстві ця тема тільки недавно стала предметом наукових зацікавлень., Західні студії присвячують їй більше уваги, проте в них теж досі є, неусталеність у потрактуванні цього феномена, класифікації стратегій і тактик., До того ж нерідко приклади (де)легітимації розглядають окремо, не враховуючи, те, як на них впливають відомості, що наведені раніше чи пізніше в тексті., Потреба з’ясувати способи й засоби, характерні для стратегій і тактик, (де)легітимації на матеріалі української мови, встановити специфіку її реалізації, в новинах і взаємодію з іншими використаними в текстах прийомами зумовлює, актуальність дослідження. Посилює її невисокий рівень медіаграмотності, суспільства., 3, За допомогою комплексу підходів (системний, лінгвопрагматичний,, критичний) та загальнонаукових і лінгвістичних методів (аналіз, синтез,, індукція, класифікація, описовий, прагматичний методи, порівняльний,, функційно-стилістичний, критичний аналіз тексту; елементи дискурс-аналізу,, компонентного та жанрового аналізу) було опрацьовано джерельну базу, дослідження. Її становлять групи текстів (від 12 до 20), що присвячені 120, резонансним новинам за період червень 2020 — травень 2021 року,, опублікованим на 20 найбільш відвідуваних сайтах суспільно-політичної, тематики., Аналіз фактичного матеріалу дав змогу уточнити типологію тактик, (де)легітимації Т. ван Левена, на яку спираємося в цьому дослідженні, й, класифікувати їх за способом звернення до цінностей: а) «дія — авторитет —, цінності»; б) «дія1 — дія2 — цінності»; в) «дія — характеристика — цінності»;, г) «дія — цінності». Також було виокремлено п’яту модель «дія —, природність», до якої зараховуємо стратегію натуралізації., Перша модель, коли до цінностей звертаються за посередництва, авторитету, об’єднує тактики звернення до персонального авторитету,, авторитету експертів, лідерів думок, більшості (які об’єднуємо в категорію, суб’єктного авторитету з огляду на специфіку їх функціювання в реченні),, імперсонального авторитету й авторитету традиції, які зараховуємо до категорії, узвичаєного авторитету. Як вияв тактики персонального авторитету, яка, ґрунтується на статусі, потрактовуємо апелювання в новинах до авторитету, впливових держав й організацій; з огляду на це уточнення пропонуємо на, позначення цієї тактики термін позиційний авторитет., З’ясовано, що (де)легітимацію зверненням до суб’єктного авторитету, реалізують двома способами. Перший з них виокремлюємо за Т. ван Левеном і, підсумовуємо в принципі «потрібно (не) вчиняти в певний спосіб, бо так вважає, суб’єктний авторитет». Другий з’ясовано завдяки аналізу фактичного матеріалу;, його реалізують за схемою «певна дія (не)правильна, тому що суб’єктний, авторитет (не) схвалив цю дію». Виокремлюємо кілька способів вербалізації, 4, несхвалення, як-от критика, протест, висміювання тощо. У випадку звернення, до узвичаєного авторитету способом (де)легітимації є принцип «певна дія, (не)правильна, бо (не) відповідає узвичаєному авторитету»., Модель «дія1 — дія2 — цінності» характерна для тактик дефініції,, аналогії, засобу, звернення до мети, наведення результату, ефекту, які, передбачають (де)легітимацію однієї дії за допомогою іншої, (не)правильної., Встановлено, що низка з них є синонімійними, наприклад, тактики наведення, результату й ефекту (різняться наявністю / відсутністю в реченні вказівки на, діяча). Синонімійними є й тактики засобу та звернення до мети, які апелюють, до наміру. Водночас у першому випадку схемою реалізації делегітимації є, «здійснення чогось слугує для здійснення чогось іншого», яку втілюють за, допомогою дієслів дозволити, допомогти, могти, словосполучення дати, змогу / можливість тощо. За допомогою тактики дефініції, яку реалізують, прямим і опосередкованим способом, мовці потрактовують певний вчинок в, термінах (не)правильної діяльності. Основними прийомами тактики аналогії є, порівняння й історична аналогія, завдяки якій позитивні / негативні, характеристики дії в минулому проєктують на подібну сучасну дію., Модель «дія — характеристика — цінності» є підґрунтям тактики оцінки,, (де)легітимацію якою реалізують через надання певній дії характеристики за, допомогою прикметників або прислівників. Маркери цієї тактики розподіляємо, на кілька груп залежно від значення: важливість, демократичність, державність,, дозволеність, правдивість, раціональність, результативність., Четверта модель, «дія — цінності», притаманна тактиці абстракції, яка, передбачає референцію дії висловами, що пов’язують її з цінностями чи їх, порушенням. У новинах ця тактика трапляється найчастіше й реалізується, двома способами: 1) прямим — коли дію (де)легітимують дієслова / віддієслівні, іменники; 2) опосередкованим — коли дію (де)легітимує словосполучення, а не, окреме слово. Тож усі мовні засоби, що є її маркерами, поділяємо на три групи:, 1) слова, семантика яких містить вказівку на (не)правильність дії;, 2) словосполучення, що репрезентують дію як правильну; 3) словосполучення,, 5, які представляють дію як неправильну. Зараховуємо до цієї тактики й мовні, одиниці на позначення учасників події., Згідно з п’ятою моделлю, яка характерна для стратегії натуралізації, мовці, не апелюють до цінностей, а радше замінюють їх «природним ладом»,, презентуючи власні дії як звичні. Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що ця, стратегія може реалізуватися не тільки тактикою оцінки, поясненням і, дефініцією, як вважає Т. ван Левен, а й тактиками абстракції, аналогії,, звернення до мети., Речення / частина складного речення, що містить (де)легітимацію дії,, може виконувати в тексті кілька функцій: 1) (де)легітимувати дію, безпосередньо; 2) уможливлювати іншу (де)легітимацію, надаючи, характеристику (не)правильний компоненту, що входить до складу іншої, частини складного речення (рідше — того ж речення);, 3) послаблювати / посилювати іншу (де)легітимацію, підважуючи /, підтверджуючи критику чи обґрунтованість певного вчинку., Для послаблення делегітимації застосовують три стратегії:, 1. Репрезентація джерела критики як необ’єктивного. По-перше, з цією, метою критика репрезентують як упередженого, застосовуючи для цього, тактики абстракції, дефініції, аналогії, оцінки. По-друге, дії опонента можуть, зобразити як неприйнятні за допомогою тактик абстракції, дефініції, пояснення,, звернення до мети, а також комунікативної імплікатури., 2. Репрезентація звинувачень як несправедливих. У цьому випадку, критику або заперечують, або дискредитують. Другий спосіб реалізують за, допомогою: а) тактик абстракції, оцінки, дефініції, засобу, аналогії, наведення, ефекту; б) категоризації; в) імплікатур; г) репрезентації дорікань як сумнівних., 3. Зміна репрезентації об’єкта критики та його дій. Для того щоб, змінити представлення тих, кого критикують, їх зображають як чесних, громадян, знімають з них відповідальність за суперечливі дії, наводять їхні, правомірні вчинки. Модифікувати можуть і представлення амбівалентних, 6, вчинків; для цього застосовують: 1) зміну їх потрактування; 2) конструкцію, «так, але»; 3) применшення тривалості / шкідливості вчинку., Послаблення легітимації в новинах реалізують двома стратегіями:, репрезентацією джерела інформації як необ’єктивного (за допомогою тактик, оцінки й абстракції) та зміною представлення дії, яку обґрунтовують. Другу, стратегію реалізують завдяки: 1) зображенню дії як неправильної (за, допомогою тактик дефініції, абстракції); 2) спростуванню підґрунтя легітимації, (реалізують тактиками дефініції, абстракції, оцінки, риторичними питаннями,, прийменниково-іменниковою конструкцією під приводом); 3) представленню, легітимації як сумнівної; 4) конструкції «так, але»., Для посилення (де)легітимації застосовують низку способів: 1) наводять, кілька коментарів, авторських уточнень, що репрезентують певну дію як, (не)правильну; 2) представляють осіб, які стверджують про (не)справедливість, дії, як тих, хто варті довіри. До того ж для посилення делегітимації, модифікують представлення звинувачень; це здійснюють за допомогою, імплікатур, тактик дефініції, аналогії, наведення доказів звинувачень,, деталізації, масштабування наслідків суперечливої дії. А для посилення, легітимації певну дію зображають як необхідну, масштабують її позитивні, наслідки, вказують на перешкоди, попри які її було реалізовано., У дослідженні вперше: визначено засоби реалізації (де)легітимації на, матеріалі української мови; сформовано класифікацію тактик (де)легітимації, залежно від способу звернення до цінностей; виокремлено низку прийомів, (де)легітимації, зокрема, (не)схвалення суб’єктним авторитетом, історичну, аналогію, натуралізацію метою, абстракцією, аналогією та ін., і кілька способів, (де)легітимації — прямий і опосередкований; схарактеризовано роль тактик, (де)легітимації для послаблення й посилення критики чи обґрунтованості дії в, новинному тексті., Результати дослідження можуть бути використані в курсах з, медіалінгвістики, комунікативної лінгвістики, прагматики, критичного, дискурсу-аналізу, а також посібниках, програмах з медіаграмотності., 7, Ключові слова: дискурс, медійний дискурс, новини, лінгвопрагматика,, дискурсивні (комунікативні) стратегії, дискурсивні (комунікативні) тактики,, лінгвістичний вплив (маніпуляція / сугестія), легітимація, контекст, наратив,, семантика, мовні засоби, маркована лексика, прикметник, займенникове слово.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0