З „Хроніки життя” мандрованого дяка пана Теофана Козки:, „…Добре мені було, як я в місті Конотопі дякував, було що з’їсти і спити, було й походити в чому., Але, як мовлять, і на меду знайдеш біду. Не довелося мені за лихими ворогами у тім добрі довго пожити,, а тії вороги біди та кривди непереносні мені починили. Найбільшу заподіяв мені кривду ворог мій,, тамошній сотник, нецнота, с… син Процик Скороздра. Одного разу, як я був напідпитку, він із, своїми козаками усьому світові на глум вимастив мені дьогтем те тіло, що його й називати не, годиться. Не зміг я таку образу йому, вражому синові, подарувати і, мало часу перегодивши,, заскочив його, під чаркою ж, із чималою асистенцією свого школярства та й відреванжував добре, киями. Але після цього довелося’ вже мені притьмом світ за очі тікати. Як той казав:, Оце ось вам малюю (дулю!), І з міста геть мандрую.”, В релізі представлені два видання цього чудового твору: в файлі pdf – Львівське видання 1943 року та у файлі djvu перероблена та доповнена редакція твору, що вийшла у світ 1965 року в місті Нью-Йорку.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0