Український археографічний щорічник. — Випуск 21/22. — Том 24/25. — Київ, 2018, Дискусія про те, чи Богдан Хмельницький і Військо Запорозьке прийняли, османське підданство, точиться вже дуже довгий час. Вивчаючи дипломатичні, зв’язки гетьмана з Високою Портою, історики базували свої спостереження та ви-, сновки на документах, серед яких важливе місце займають оригінали османських, грамот, адресованих Хмельницькому. Проте, хоч як дивно, обидві нині відомі оригі-, нальні грамоти від султана Мегмеда IV до українського гетьмана донині залишалися, більшою мірою недослідженими. Інколи їх неправильно датували, а часами навіть, плутали між собою. Дослідивши оригінали султанських грамот, які зберігаються в, Москві (рДаДа. – Ф. 89. – оп. 2. – № 26, 7–16 жовтня 1650 р. н. ст.) і в Варшаві, (AGAD. – Arch. Kor. Dz. kozacki. – K. 42. – № 27, 22 лютого – 3 березня 1651 р. н. ст.),, і порівнявши їх з чорновими проектами, опублікованими Яном рипкою, ми ототож-, нили текст московської грамоти з чернеткою, датованою 10 серпня 1650 р. н. ст., яка, досі вважалася невисланою. свідчення архівних документів про дипломатичні сто-, сунки між гетьманом, Портою і Московською державою дали нам змогу встановити, роль цих грамот у процесі перемовин про османське підданство, а також висловити припущення, яким чином одна з грамот опинилася в архіві московського Посоль-, ського приказу, тоді як друга, захоплена польськими військами під Берестечком,, потрапила до Варшави., Ключові слова: Богдан Хмельницький, Мегмед IV, підданство, султанські гра-, моти (наме-і гюмаюн), гетьман, султан, палеографія, дипломатика, архіви, РДАДА,, AGAD.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0