Мета роботи – встановити джерела формування лексики й одиниць, інших рівнів мови, що були характерні для мовлення української інтелігенції, кінця ХІХ – початку ХХ ст. й зумовлювалися специфікою професійної та, громадської діяльності цієї соціальної верстви, а також загальнокультурним і, політичним контекстом того часу. Досягнення названої мети передбачало, розв’язання таких основних завдань:, 1) висвітлити різноаспектність дослідження епістолярної спадщини, української інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ ст., проаналізувавши, докладніше специфічно мовознавчу проблематику;, 2) здійснити відбір та аналіз лексичних одиниць, які за своїм написанням, в епістолярних текстах кінця ХІХ – початку ХХ ст. відбігають від норм, сучасного українського правопису;, 3) здійснити відбір лексичних та інших текстових одиниць, що в, українському епістолярії кінця ХІХ – початку ХХ ст. можуть бути, потрактовані як специфічні для мовлення інтелігентної верстви і визначені як, інтелігентські соціолектизми;, 4) дослідити вплив на мову епістолярних текстів обізнаності їх авторів з, іншомовними джерелами та володіння іншими мовами; 15, 5) з’ясувати стилістичний статус соціолектизмів, властивих для, інтелігентського мовлення кінця ХІХ – початку ХХ ст., в сучасній українській, літературній мові (згідно з нормами, що їх подає „Словник української мови”, в 11 тт.);, 6) виявити такі одиниці інтелігентського соціолекту, що, перебуваючи в, складі пасивного фонду лексики української мови, зберігають потенційні, можливості активізуватися в сучасному українському мовленні;, 7) подати загальну характеристику видань епістолярної спадщини, українських письменників, науковців, культурних та громадських діячів, що, були здійснені впродовж ХХ – початку ХХІ ст. й у яких зреалізовано різні, засади упорядників щодо їх публікації за автографами.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0