Стаття «Українці Казахстану: історія формування та етнокультурні особливості національної меншини» // Денис Чернієнко

Народна творчість та етнологія: №6 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2019., У статті розглянуто історію формування українського населення Казахстану, звернено увагу на основні міграційні етапи, що були зумовлені певними соціально-економічними та політично-ідеологічними чинниками свого часу. За даними переписів населення наведено пікові статистичні показники, проаналізовано сучасний стан, який демонструє стрімке зменшення чисельності українців у Казахстані, пов’язане з міграційними, етнодемографічними, етносоціальними та асимілятивними процесами. Задля характеристики основних рис традиційної національної культури залучено дані провідних українських учених – В.Білецької, О.Бежковича, які першими з наукового погляду досліджували життя та побут переселенців у 1920 х роках. Зазначено, що українці в Казахстані зберігали деякі етнографічні особливості до середини ХХ ст. й навіть пізніше, що проявлялося в житлі, одязі, кухні, обрядах тощо. Вагомим складником асиміляційних процесів є мовна асиміляція: за даними перепису 2009 року українську мову рідною вважають 15,8% українців Казахстану. На основі статистичних матеріалів також наведено загальну соціальну картину сучасної національної меншини. Діяльність існуючих на сьогодні в Казахстані українських етнокультурних центрів, гро-мадських об’єднань і товариств спрямована на збереження етнічної самобутності, найвиразніших рис національної культури. Водночас важливе значення має історичний досвід і сучасний стан етнокультурної взаємодії українського і казахського народів, яка сягає свого початку ще від часів перших переселенців. Чимало джерел надають свідчення, що між казахами та українцями встановлювалися переважно дружні стосунки. У повсякденному побуті це проявлялося в запозиченні різних господарських традицій і знань, міжетнічних шлюбах, оволодінні мовами. Наприкінці зроблено висновки, що науковий досвід вивчення українців Казахстану не є достатнім і належним як для такої досі численної національної групи. Стрімке зникнення автентичної культури та активні асиміляційні процеси роблять досить актуальним проведення насамперед етнографічних, етносоціальних та етнодемографічних досліджень.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0