Чухліб Т. Назви “Україна” та “Українний” в офіційному тезаурусі держав Східної Європи та Малої Азії: діахронно-семантичний аналіз (1490-ті рр. — середина XVII ст.) / Т. Чухліб // Україна в Центрально-Східній Європі. – 2018. – Вип. 18. – С. 13, За допомогою діахронно-семантичного методу автор досліджує склад-, ний процес еволюції уживання поняття «Україна» у ранньомодерну добу, історії Східної Європи та Малої Азії. Дослідник приходить до висновку, що, слова «Україна» та «Українний» протягом XV — першої половини XVII ст., використовувалися офіційними структурами Великого князівства Литов-, ського (ВКЛ), Корони Польської, Османської імперії, Кримського ханства,, Московського царства та Війська Запорозького у таких випадках: по-, перше, для означення пограничної (прикордонної) території ВКЛ; по-друге,, для синонімічного маркування «краю», «землі» під назвою «Русь», де, компактно проживав «руський народ» та вживалася «руська мова»; по-, третє, у «вужчому» дискурсі ВКЛ та Корони Польської ця назва позначала, територію Київського та Брацлавського воєводств ВКЛ, у «ширшому» —, після Люблінської унії 1569 р. впроваджувалася королівською владою Речі, Посполитої як офіційна назва для Київського, Брацлавського, Чернігів-, ського, Руського, Белзького, Волинського, Підляшського і Подільського воє-, водств Речі Посполитої. Султани Османської імперії з 1530-х років окрес-, лювали цим терміном території на північ від Очаківського еялету та, Білгородського санджаку у межах річок Дніпро та Дністер, а гетьмани, Війська Запорозького від початку XVII ст. уявляли «Україною» обшири, що, простягалися від південно-східних меж Білої Русі — на півночі і до гирла, Дніпра — на півдні., Ключові слова: назва «Україна», «Українний», «Русь», Велике кня-, зівство Литовське, Корона Польська, Османська імперія, Річ Посполита,, Військо Запорозьке, Стефан Баторій, Сигізмунд ІІІ Ваза, хоронім, полі-, тонім.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0