Стан масової неодномовності склався тепер у багатьох країнах світу, причому не лише постколоніальних. Залежно від ситуації більшість сучасників послуговується (активно чи пасивно) двома або трьома мовами. Як норма сьогодні сприймається не одномовність, а кількамовність. При цьому сучасним суспільствам властива переважно двомовність не збалансована, а вертикальна — диглосія., Оскільки мало хто володіє кількома мовами однаково добре, необхідність навперемінно користуватися ними вимагає додаткових зусиль і викликає психічну втому. Більш звичним і комфортним для людини є стан одномовності. Мовні ситуації в суспільстві також сприяють використанню переважно однієї мови за рахунок іншої. Отже, диглосія не може тривати вічно. Мають рацію ті вчені, котрі розглядають її як тимчасовий стан, проміжний етап у переході «первинна одномовність → двомовність → вторинна одномовність». Такий перехід — неминучий наслідок перемоги комунікативно сильнішої мови над комунікативно слабшою., Мовознавство, 2021, № 2, с. 3-18
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0