У статті проаналізовано фемінні архетипи у драмах Лесі Українки «Одержима» та «Йоганна, жінка Хусова» у світлі юнгівського психоаналізу. Зроблено акцент на осмисленні феміністичної проблематики і проявах ґендерної іншості в текстах. Авторка трактує фемінні архетипи драм: жіночої Самості (Йоганна), Хтонічної Матері (Мелхола), Вавилонської Блудниці і Тіні (Сабіна), «благородної матрони» (Марція). Зосереджено увагу на окремих ґендерно детермінованих аспектах драм: асексуальності, підтриманні патріархальних звичаїв самими жінками, часткової реалізації феміністичної концепції Ґейл Рубін про «символічний обмін жінками». Потверджено, що обидві драми Лесі Українки виразно презентують фемінність у конфлікті з маскулінним світом, проблематику жіночої реалізації, взаємин між статями, психічного самоздійснення ґендерів через себе-прийняття і прийняття своєї трансцендентної протилежності., Ключові слова: архетип, фемінне, маскулінне, ґендер, Інша.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0