Стаття «Підстави недійсності шлюбу за сімейним законодавством, що діяло на українських землях у Х–ХХІ ст.»

Сидоренко, Д. І., Підстави недійсності шлюбу за сімейним законодавством, що діяло на українських землях у Х–ХХІ ст. / Д. І. Сидоренко // Університетські наукові записки. – 2018. – № 1, (65). – С. 45-56. – Бібліогр.: 17 назв., Досліджено історичні аспекти недійсності шлюбу за, сімейним законодавством, що діяло на українських, землях, починаючи з Х століття до нашого часу, проаналізовано особливості правового регулювання зазначеного питання за законодавством Київської Русі,, Литовсько-Руської держави, Гетьманщини, Російської, та Австро-Угорської імперії, УРСР та сучасної України. Визначено, що питання недійсності шлюбу до початку ХХ ст. врегульовувалися відповідно до норм церковного права залежно від належності подружжя до, відповідної релігійної конфесії. Акти сімейного законодавства в цей час передбачали підстави недійсності, шлюбу відповідно до церковних норм (недотримання, шлюбного віку, знаходження в іншому шлюбі, укладення шлюбу родичами, божевільними, відсутність згоди, батьків подружжя на шлюб, належність подружжя до, різних релігійних конфесій або до духовного сану, укладення повторного шлюбу до закінчення певного строку, після припинення попереднього). У подальшому відбувається поступове утвердження принципу вільної згоди подружжя при укладенні шлюбу, а також визнання, шлюбів, укладених християнами різних конфесій. Після приходу до влади в Україні більшовиків умови дійсності шлюбу втратили свій релігійний характер, сімейне право остаточно позбулося таких підстав недійсності шлюбу, як належність осіб до різних релігійних конфесій, належність до релігійного сану, неотримання згоди батьків або дотримання певного строку з, моменту припинення попереднього шлюбу. Прийняття Сімейного кодексу України 2002 року доповнило сімейне законодавство новими підставами недійсності, шлюбу: приховування одним з подружжя тяжкої хвороби або хвороби, небезпечної для другого з подружжя, або їх нащадків, укладення шлюбу двоюрідними братом і сестрою, рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею, з особою, яка не є недієздатною, але, в момент укладення шлюбу не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. На підставі проведеного дослідження історіографії сімейного права зроблені висновки, що еволюція підстав недійсності, шлюбу за сімейним законодавством, що діяло в Україні, у Х–ХХІ ст.ст., відбувалася у напрямі переходу від врегулювання питання умов укладення шлюбу нормами, церковного права до норм, які є єдиними для всіх громадян незалежно від соціального стану і віросповідання.