Розвиток художньо-промислової освіти Галичини (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) // Лілія Синишин

соціально-економічних, організаційно-педагогічних, етнокультурних чинників, Синишин Л. О. Розвиток художньо-промислової освіти Галичини (кінець, ХІХ – перша половина ХХ століття). – Кваліфікаційна наукова праця на правах, рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, (доктора філософії) за спеціальністю 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія, педагогіки». – ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя, Стефаника», м. Івано-Франківськ; Київський університет імені Бориса, Грінченка, Київ, 2019., У дисертації «Розвиток художньо-промислової освіти Галичини (кінець, ХІХ – перша половина ХХ століття)» висвітлено наукову проблему поступу, художньо-промислової освіти як культурно-освітнього феномену в руслі, якісних соціально-економічних і культурних зрушень у 1876–1939 рр., Аналіз змін, що зумовлювали розвій художньо-промислової освіти, Галичини у визначених хронологічних межах, здійснено на засадах, соціокультурного, формаційного, хронологічного, цивілізаційного та, герменевтичного підходів. Це уможливило встановити взаємозв’язки, і дослідити їх вплив на постановку мети, змісту, організації навчання у, художньо-промислових школах різних типів., Висвітлення проблеми дослідження здійснювалося відповідно до, джерельної бази, яку склали законодавчі та нормативні акти України з питань, розвитку освіти і культури; опубліковані і неопубліковані документи та, матеріали про становлення й розвиток художньо-промислової освіти Галичини;, історіографічні праці вітчизняних і зарубіжних педагогів різних періодів, статті, й матеріали з періодичних видань досліджуваного періоду; інтерпретаційні, дослідження. Студіювання різних груп джерел уможливило розв’язання мети і, завдань дослідження. Історіографія проблеми охоплювала чотири періоди:, історіографія періоду Австро-Угорської доби (1876–1918); історіографія доби 3, Другої Речі Посполитої (1919–1939); праці радянської доби (1939–1991);, сучасний період української історіографії (1991 – донині). За результатами, вивчення праць з’ясовано, що окремі питання окресленої проблеми, перебувають у міждисциплінарному полі та є предметом вивчення сучасних, дослідників з історії педагогіки, культурології, мистецтвознавства., Встановлено, що інтерес з боку науковців до вивчення культурно-освітнього, поступу досліджуваного явища в регіональному вимірі зумовлений тим, що в, добу незалежної України було знято політико-ідеологічні перепони та, заборони. З’ясовано, що, незважаючи на низку досліджень із дотичних аспектів,, проблема розвитку художньо-промислової освіти Галичини (1876–1939) не, була предметом цілісного наукового аналізу., За результатами історіографічного аналізу уточнено сутність поняття, «розвиток художньо-промислової освіти», що у дослідженні розглядається як, зміна кількісних і якісних характеристик, котрі визначають поступ системи, підготовки фахівців до художньо-промислової діяльності відповідно до, суспільно-зумовленої мети і завдань. Досліджено й охарактеризовано вплив, на формування шкільної мережі, а також на перебіг змін у змісті, формах і, методах навчання. Встановлено взаємозв’язки між державною освітньою, політикою Австро-Угорської монархії та Другої Речі Посполитої,, економічними стратегіями та зміною мети щодо художньо-промислової освіти,, що впливало на поступ цієї освіти в територіальних і хронологічних межах, дослідження., Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в історико-, педагогічній ретроспективі історико-педагогічній ретроспективі 1876–1939, років ґенезу художньо-промислової освіти на тлі соціально-економічних і, культурних зрушень на теренах Галичини. За визначеним критеріями:, гармонізація етнокультурних традицій, інтеграція художньої та промислової, складових освіти розроблено періодизацію означеного культурно-освітнього, феномену, виокремлено два періоди та етапи в них. Перший період (1876–1918) 4, – становлення та розвиток художньо-промислової освіти Галичини в умовах, Австро-Угорської монархії: (етапи: (1876–1891) – культурно-традиційний,, (1891–1918) – становлення державної системи художньо-промислової освіти)., Другий період (1919–1939) – одержавлення художньо-промислової освіти, Галичини в політико-економічному та культурному полі Другої Речі, Посполитої (етапи: (1919–1929) – державної підтримки ремісничих традицій із, підготовки фахівців до виробничих процесів, (1929–1939) – змістово-, методичного вдосконалення діяльності художньо-промислових шкіл)., Виокремлено та охарактеризовано провідні тенденції розвитку художньо-, промислової освіти: освітню політику держав, вплив громадських ініціатив на, поступ художньо-промислової освіти Галичини, розвиток мережі художньо-, промислових шкіл та структурування змістово-методичного забезпечення, навчання. Розроблено типологію художньо-промислових шкіл Галичини за, критеріями: обсягом знань, характером фахової підготовки, часом і місцем, перебування. Межі періодів та етапів у них виокремлено на підставі аналізу тих, змін, що характеризували поступ художньо-промислової освіти Галичини у, хронологічних межах дослідження., Унаслідок вивчення джерельної бази виокремлено та охарактеризовано, провідні тенденції розвитку художньо-промислової освіти. З’ясовано, що, розвиток художньо-промислової освіти у встановлених територіальних і, хронологічних межах визначався насамперед освітньою політикою держав,, впливом громадських ініціатив на поступ художньо-промислової освіти, Галичини, розвитком мережі художньо-промислових шкіл та структуруванням, змістово-методичного забезпечення навчання., У дослідженні подано типологію художньо-промислових шкіл, що, функціонували у краї в період 1876–1939 рр. Художньо-промислові школи, різнилися за обсягом знань, характером фахової підготовки, часом і місцем, перебування. Студіювання історіографічних праць, джерел дослідження,, матеріалів із фондів Центрального державного історичного архіву, м. Львів, (ЦДІАЛ), Державного архіву Івано-Франківської області (Держархів Івано-5, Франківської області) сприяло з’ясуванню особливостей розвитку художньо-, промислових практик у школах різних типів в умовах становлення виробничих, і культурних осередків., У визначених територіальних і хронологічних межах дослідження, виокремлено та охарактеризовано основні тенденції поступу художньо-, промислової освіти, до яких відносимо: освітню політику держав, у складі яких, перебувала Галичина (Австро-Угорська монархія, Друга Річ Посполита); вплив, громадських ініціатив (Товариство «Гуцульська спілка», «Руська бурса, реміснича і промислова», «Руське педагогічне товариство», «Шкільна поміч»,, Товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, «Учительська громада»,, «Краєвий шкільний союз»); розвиток мережі художньо-промислових шкіл та, структурування змістово-методичного забезпечення навчання. Вивчення, тенденцій розвитку художньо-промислової освіти в означених територіальних і, хронологічних межах наукового пошуку сприяло з’ясуванню відомостей про те,, що поступ цього культурно-освітнього явища був циклічним, зі стрімким, зростанням та спадами, що породжувало суперечності. Позитивна динаміка, поступу полягала в кількісних і якісних змінах: зростанні чисельності, художньо-промислових шкіл різних типів і форм підготовки, удосконаленні та, збільшенні в змісті освіти компоненти народної естетики та нових художніх, практик підготовки вчителів., Обґрунтовано вплив соціально-економічних, природних та, етнокультурних зв’язків на становлення й розвиток центрів художньо-, промислової освіти у Галичині в хронологічних межах дослідження (міста, Косів, Львів, Станіславів, Коломия), висвітлено взаємозв’язки художньо-, промислової освіти Галичини з художньо-виробничими осередками. На, підставі аналізу документів (друкованих і рукописних), що розкривають, діяльності державної гімназії з українською мовою навчання в м. Станіславові,, охарактеризовано особливості пристосування продуктивних практик художньо-, промислової освіти та їх розвитку (1905–1939). Досліджено зміни у змісті, підготовки учнів гімназії відповідно до тогочасної мети освіти, що визначалася державою в хронологічних межах двох зазначених вище періодів: упродовж, 1876–1918 та 1919–1939 рр. З’ясовано та висвітлено пріоритети змістово-, методичного забезпечення навчання учнів відповідно до суспільної мети:, художньо-промисловий – у перший період і декоративно-прикладний та, промисловий – у другий період., Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому,, що основні положення, результати й висновки дослідження поглиблюють, історико-педагогічне знання про тенденції поступу художньо-промислової, освіти Галичини впродовж 1876–1939 рр. в умовах суспільно-економічних,, політико-ідеологічних змін, педагогічних пріоритетів. Узагальнені теоретичні, положення, історіографія проблеми, фактологічний матеріал можуть скласти, основу для написання підручників, посібників з історії освіти. Окремі історичні, факти, біографічні довідки, узагальнення урізноманітнять і збагатять тематику, наукових розвідок студентів, аспірантів., Ключові слова: художньо-промислова освіта, художньо-промислові, школи, фахові школи, зміст освіти, мережа шкіл, розвиток художньо-, промислової освіти, чинники, тенденції розвитку художньо-промислової освіти,, періодизація розвитку художньо-промислової освіти Галичини.