Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. вип. 4 (139). – 2018, На основі неопублікованих архівних матеріалів та друкованих джерел висвітлено епізод із неповерненням у 1967 р., зі стажування в Едмонтоні старшого наукового співробітника лабораторії ядерної фізики Київського державного, університету імені Тараса Шевченка Бориса Доценка. Наприкінці свого перебування в Альбертському університеті,, несподівано для багатьох, стажер попросив політичного притулку в Канаді. Свій крок науковець пояснював причина-, ми як політичного, так і професійного характеру. Міністерство закордонних справ СРСР вдалося до низки заходів,, покликаних повернути “втікача”, у т.ч. до тиску на канадську владу. Ректорат Київського університету скерував, президенту Альбертського університету телеграму протесту з приводу “провокаційних дій” щодо їхнього стажера., Після невдалих спроб співробітників радянського посольства в Оттаві переконати фізика повернутися до Києва,, КДБ вдався до використання “сімейного чинника” (зворушливі листи від дружини та матері). Попри заклики офіційної, Москви повернути Б. Доценка, канадський уряд посилався на право людини обирати місце проживання і продовжив, йому візу. Щоби якось пояснити факт неповернення вченого, був використаний широко апробований метод усебічної, компрометації. Загалом, втеча Б. Доценка завдала радянській системі іміджевих втрат і зумовила припинення прак-, тики обміну науковцями між Альбертським та Київським університетами., Ключові слова: Борис Доценко, Київський університет, неповернення, КДБ, політичний притулок, Канада.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0