Військово-науковий вісник. – 2023. – №40., У статті на основі архівних джерел та законодавчих актів досліджено та проаналізовано причини дезертирства солдат із частин регулярної армії Російської імперії. Наводяться наукові трактування й оцінки цього явища в працях сучасних українських істориків. У хронологічному порядку представлена еволюція військового та цивільного законодавства, яке створювалося з метою тотального придушення прагнення солдатів покинути військову службу, та співчуття місцевого населення до їх долі у вигляді приховування і допомоги втікачам, що на той час кваліфікувалися державою як кримінальні вчинки., Показана взаємодія військового командування середньої ланки та повітових виконавчих, поліційних і судових установ губерній щодо розшуку, виявлення та покарання втікачів і подальшого направлення їх до штрафних рот та робітничих батальйонів., Одним із основних завдань проведеного дослідження стала об’єктивна оцінка такого явища, як дезертирство. Доведено репресивний характер дій чиновників цивільних силових установ та офіцерського складу регулярних частин., Разом з тим, показано протиріччя і конфлікти між представниками різних верств тогочасного соціуму у Правобережній Україні, в центрі якого опинилися втікачі з армії, а саме – мотивації до доносів, полювання на людей за грошову винагороду, зведення рахунків сільського начальства з односельцями тощо. Науково аргументовано, що дезертирство було одним з численних вад у недосконалому кріпосницькому механізмі військової машини російської держави.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0