№ 2 (2023): Український історичний огляд Випуск 2, Статтю присвячено критичному аналізу приватних рецептурників козаць-ко-старшинських родів Кулябок і Ґалаґанів. Ці збірки є важливими джерелами з історії української гастрономічної культури XVIII ст. і єдиними відомими на сьогодні пам’ятками такого жанру. Рукописні рецептурники належали представникам добре освічених і заможних верств – лубенському полковнику Іванові Кулябці (?–1773) та бунчуковому товаришу Іванові Ґалаґану (?–1798). Рецептурники виступають маркерами побутових практик роду та кулі-нарних регіональних традицій. Водночас вони є матеріалом для відстеження модних гастрономічних тенденцій, дають уявлення про смакові преференції та матеріальні ресурси їхніх власників. Текстологічний аналіз рецептурників дозволяє виявити характер циркуляції гастрономічних знань і навичок, коло потенційних джерел рецептурних збірок, проаналізувати їхню термінологію. Елементи культури харчування, зафіксовані в родинних рецептурниках, є маркерами соціального статусу й пов’язаного з ним способу життя. Водно-час вони є промовистими свідченнями плекання української ідентичності на схилку козацької й на початку імперської доби.Ключові слова:козацька старшина, Кулябки, Ґалаґани, гастрономічна куль-тура, кухарські книги, рецепти, українська ідентичність.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0