Текст, крім «Слово к читатєлємъ» (арк. 25 зв.), українською мовою., У книзі пояснюється церковна термінологія, порядок богослужіння, роз’яснюються деякі важливі догматичні питання. «Виклад» вже по смерті Софоновича став причиною відомої полеміки у Москві між прихильниками зх. європейської, т. зв. латинської освіти (Сильвестр Медведєв та його прибічники) і ревнителями візантійських традицій (брати Иоаникій та Софоній Ліхуди). Останні звинувачували Софоновича у «латинських» думках про таїнства євхаристії (причастя). На захист Софоновича виступив С. Медведєв, котрий видав «Книгу о Манне хлеба жѣвотного», де поділяв погляди автора «Викладу». У відповідь Ліхуди надрукували свій «Акос», в якому назвали «Виклад» єретичним. Ліхудів підтримав патріарх Московський И. Савелов. Він звернувся до вищих ієрархів Української православної церкви, вимагаючи визнати правильною свою і Ліхудів точку зору і засудити «Виклад». Не допомогло заступництво Лазара Барановича, Гедеона Святополка-Четвертинського та Варлаама Ясинського, котрі особисто знали Софоновича і переконували п. И. Савелова у бездоганній репутації автора «Викладу», в тому, що його трактування євхаристії повністю збігається з православною догматикою. Церковний собор 1690 року в Москві засудив твори П. Могили, С. Косова, І. Ґїзеля , И. Ґалятовського , С. Полоцького, С. Медведєва та ін., й насамперед «Виклад» Софоновича. Чимало творів, в тому числі й «Виклад», було спалено., Києво-Могилянська академія в іменах XVII-XVIII ст. Київ, 2001. С. 506-507., Друкар: Семен Ставницький. Гравюри: форта, заставки, ініціали. Виливні прикраси. Формат – 4°. 25, [13] арк. Рядків – 23, 24. Друк титула у дві фарби. Сторінки в лінійних рамках. Шрифт: 10 рядків — 56 мм.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0