Соціокультурні трансформації в релігійній філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття // Ігор Стокаліч

Стокаліч І. С. Соціокультурні трансформації в релігійній філософії кінця, ХІХ – початку ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук, (доктора філософії) за спеціальністю 09.00.05 – «Історія філософії» (033 –, Філософія). – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,, Київ, 2019., Зміст анотації, Актуальність дослідження визначається, з одного боку, тим, що сучасне, суспільство, яке глобалізується та стрімко перетворюється як на рівні інституцій, – громадянського суспільства, держави, так і сфер суспільного буття – від, економічної й до освітньої, правової, релігійної, соціальної, потребує, теоретичного осмислення підстав соціокультурних трансформацій, а з іншого –, професійним історико-філософським інтересом до релігійної філософії історії, у, якій на межі ХІХ-ХХ ст. процеси суспільних перетворень постали у якості, філософської проблеми, що потребує вибудовування комплексного підходу до, визначення специфіки релігійно-філософського дискурсу щодо шляхів, суспільного реформування та цивілізаційного поступу. Така реконструкція, минулих інтелектуальних пошуків релігійних мислителів буде у нагоді для, України як держави, яка знаходиться нині у складному процесі проведення, суспільних реформ., З огляду на вищезазначене, мета дослідження полягає у виявленні засад, соціокультурних трансформацій, смислу суспільних перетворень, процесу, реформування у концептуальних підходах та соціально-філософських вченнях, релігійних філософів кінця ХІХ – початку ХХ століття., Об’єктом дослідження є релігійна філософія кінця ХІХ – початку ХХ, століття та її внесок у соціально-філософський дискурс щодо суспільних, трансформацій. 3, Предмет дослідження – змістовні особливості розв’язання проблеми, соціокультурних трансформацій у релігійній філософії досліджуваної доби., У першому розділі дисертації на основі систематизації розвідок щодо, специфіки релігійної філософії та проблеми соціокультурних трансформацій,, обґрунтовано поліметодологічність як основу дослідження, вибудувано, поняттєво-категоріальний апарат аналізу та уточнено зміст засадничих категорій:, соціокультурні трансформації, цивілізація, культура, суспільний ідеал, еволюція,, революція, реформа, суспільство, соціум, прогрес тощо., У другому розділі дисертації розкрито основні концептуальні підходи до, тлумачення соціокультурних перетворень, сформовані у релігійній філософії, історії рубежу ХІХ-ХХ ст. В цілому йдеться про необхідність «повернення», суспільств до релігійного типу світогляду, який зміг би подолати популярний у, той історичний період ідеологічний утопізм, що відтворював новітню «релігію», людини, у якій тимчасове, сьогоденне, змінне видавалося за вічне, абсолютне., Визначено, що під впливом М. Данилевського, Г. Зіммеля, К. Леонтьєва, В., Соловйова, О. Шпенглера та ін., які розглядали суспільні перетворення у, контексті співвідношення в історичному поступі цивілізації та культури,, відбулось переосмислення традиційної установки культури модерну щодо, існування єдиних історичних законів. Було показано, що К. Барт, М. Бердяєв, М., Бубер, Л. Карсавін, Е. Трельч трагізм історії пов’язували з тим, що така, уніфікація цивілізаційного поступу разом з кризою культури, релігії приведуть, до руйнування усталених в минулу культурну історію народів духовних, традицій. На цьому тлі шляхи соціокультурних трансформацій пов’язувалися з, розв’язанням проблеми людської екзистенції на основі повернення до релігії, Божого Одкровення (К. Барт); зі збереженням «найвищого значення», християнської релігії в сучасній культурі (Е. Трельч); з розвитком персоналізму, як «коммюнотарної» світоглядної системи, в якій обґрунтовується примат, особистості над суспільством, суспільства – над державою, духу – над світом (М., Бердяєв); з подоланням таких ідеологічних підходів як індивідуалізм і, колективізм і орієнтацією на «сферу між», в межах якої відбуваються справжні 4, події людського життя (М. Бубер); з формуванням феномена «симфонічної, особистості» як підстави історичного розвитку поза революційних змін (Л., Карсавін)., У третьому розділі розкрито особливості розуміння релігійними, філософами досліджуваної доби суспільства та його основних інститутів., Виявлено, що соціокультурні трансформації релігійні філософи кінця ХІХ –, початку ХХ століття пов’язують зі створенням соціальних умов для внесення, моралі в суспільно-політичні відносини і подоланням радикально-революційних, форм оновлення суспільного буття, що породжуватимуть смуту і хаос (С., Франк); з побудовою держави як справедливого духовного союзу людей, які, мають розвинену правосвідомість, орієнтовані в своєму особистісному розвитку, на такі вічні духовні начала як віра, любов, свобода, совість, сім’я, батьківщина, (І. Ільїн); з подоланням таких факторів суспільного буття як «бюрократичний, абсолютизм» і «демократичний анархізм» і відповідно – з культивуванням в, якості підстави громадського розвитку такого начала як «пара друзів» (П., Флоренський)., Узагальнено судження релігійних філософів про шляхи соціокультурних, трансформацій, на підставі чого стверджується, що в дослідженій традиції, обґрунтовується положення про доцільність еволюційного шляху реформування, суспільства. Було виявлено, що в межах самої релігійної філософії, простежується тенденція до формування нового напрямку соціально-, філософського дискурсу – філософії діалогу, який набуває все більшого значення, у сучасному філософуванні та культурі., Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у розробці, цілісного підходу до проблеми соціокультурних трансформацій у релігійній, філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття, що дозволило виявити суспільно-, історичні засади суспільних перетворень, як вони представлені у вченнях, релігійних філософів, а також розкрити практичний потенціал історико-, філософського знання, досвід осмислення еволюційних та революційних, суспільних перемін на рівні релігійно-філософських концептуалізацій проблеми. 5, Наукову новизну дослідження характеризують такі його результати,, конкретизовані у наступних положеннях, які виносяться на захист:, Вперше:, – у ґенезі та аналізі основних теоретичних підходів, характерних для, соціально-філософського дискурсу релігійної філософії кінця ХІХ – початку ХХ, століття, зроблена концептуальна тематизація в межах історико-філософського, пізнання проблеми суспільних перетворень, соціокультурних трансформацій на, рівні визначення поняттєво-категоріального устрою осмислення суспільних змін, та аналізу концептуальних підходів до означених проблем в релігійній філософії, досліджуваної доби; доведено, що в релігійній філософії рубежу ХІХ-ХХ ст., відбувається критичний перегляд усталених у філософії модерну підходів до, проблеми суспільно-історичних змін, що створює аргументоване розуміння того,, що домінування в історії певних «єдиних» законів цивілізаційного поступу, обов’язково приведе до руйнування культури, усталених в історію народів, духовних традицій;, – запропоновано тлумачення загального смислу засадничого для, дослідження терміну соціокультурні трансформації, яке розглядається, зважаючи, на концептуальні підходи філософів досліджуваної доби, як родове по, відношенню до видових понять – революція, еволюція; доводиться, що, соціокультурні перетворення в межах еволюційного порядку реформувань, суспільств або революційного зламу суспільних устроїв вичерпують логічний, обсяг такого діленого поняття як трансформації; показані теоретичні складності,, що виникають при аналізі конкретно-історичних подій, коли бракує підстав для, розрізнення такого соціального феномену як революція від інших явищ, суспільно-політичного буття, таких, наприклад, як еволюція, що передбачає, часткові зміни у суспільстві, що ніяк не створюють новий суспільно-політичний, устрій; від реформ як таких перетворень, що відбуваються в межах існуючого, суспільного ладу (переміни «зверху»); від повстань, які є суспільними, перемінами «знизу», які, тим не менш, не ведуть до утворення нового ладу та ін., Уточнено: 6, – розуміння змісту окремих вчень релігійних філософів кінця ХІХ –, початку ХХ століття щодо суспільних умов, підстав, проблем соціокультурних, трансформацій;, – визначення понять «суспільство» та «соціум», суспільний та соціальний,, на базі яких з’ясовується змістовний потенціал поняття трансформація;, Подальшого розвитку набули:, – дослідження ідейних джерел, духовно-культурних та історичних, передумов становлення дискурсу щодо соціокультурних перетворень у, релігійній філософії кінця ХІХ – першої половини ХХ століття;, – принцип поліметодологічності, який проявляється в опорі на методи, класичної та посткласичної філософії., Матеріали, висновки дисертаційного дослідження дозволять цілісно, представити лінію філософії історії та соціально-філософського дискурсу в, аспекті розгляду соціокультурних трансформацій як окремого спрямування у, релігійній філософії; повніше усвідомити сенс сучасних процесів реформування, на основі сприйняття досвіду релігійно-філософського осмислення суспільних, перетворень, що загалом сприятиме оптимізації процесу реформування в, сучасній Україні. Результати дослідження можуть бути використані у, навчальному процесі при підготовці нормативних курсів та спецкурсів,, навчальних посібників з дисциплін історія філософії, релігійна філософія,, соціальна філософія, філософія історії., Ключові слова: соціокультурні трансформації, революція, еволюція,, реформи, цивілізація, культура, рецепція ідей релігійної філософії історії.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0