Народна творчість та етнологія: №2 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2020., У статті вперше досліджено постать Максима Рильського як перекладача текстів лібрето для «українізованої» в 1926 році Київської опери. Цей аналіз проведено на тлі широкої панорами тенденцій світового оперного виконавства, з одного боку, і складних, часто трагічних суспільно-політичних процесів, які відбувалися в тодішній радянській Україні, – з другого. З використанням численних архівних та літературних джерел здійснено спробу встановити датування оперних перекладів М.Рильського, окремо проаналізувати ті випадки, коли підпис поета було поставлено в афішах театру під текстами, які насправді належали іншим авторам (репресованим або тим, хто емігрував) з метою порятунку їхніх текстів для української сцени. Реконструйовано творчу манеру М.Рильського – оперного перекладача. Показано, що перекладання текстів для опери було для М.Рильського виразно націєтворчим проектом, що мав на меті піднести суспільний статус української мови й української культури. Проаналізовано можливості для актуалізації цієї частини творчої спадщини поета нині.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0