Сюта Г. М. Цитата в українському поетичному тексті ХХ століття:, джерела, прагматика, рецепція. — Кваліфікаційна наукова праця на правах, рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук, зі спеціальності 10.02.01 — українська мова. — Інститут української мови, НАН України. — Київ, 2018., Виконана дисертація — це комплексне дослідження феномену цитати, як мовно-писемного знака, що фіксує тяглість лінгвокультурних традицій в, українському поетичному тексті ХХ століття., Уперше в українському мовознавстві запропоновано інтегративну, рецептивно-стилістичну концепцію вивчення поетичного тексту, в якій, ураховано когнітивно-психологічні й соціокультурні чинники його, створення та функціонування. Застосований інтегративний підхід поєднує, теоретико-методологічні засади лінгвопоетики, лінгвопрецедентності,, лінгвосинергетики, а також методи суміжних гуманітарних наук, об’єктом, вивчення у яких є текст (літературознавства, семіотики, феноменології,, рецептивної естетики та поетики тощо). Їх синтезування сформувало, розуміння активної природи твору, комунікативно-прагматичних умов його, розвитку як тексту, а також закцентувало креативну функцію читача, який, моделює зміст твору безпосередньо в процесі читання через власну, інтерпретацію, відповідно до рівня свого інтелектуального та емоційного, досвіду, глибини культурної пам’яті., Визначено, що для лінгвістики основною одиницею вербалізації, мовно-культурної пам’яті є цитата. У поетичному тексті цитата функціонує, як мовно-писемний знак, що засвідчує історично сформований зв’язок мови, художньої літератури та української літературної мови, фіксує тяглість, лінгвокультурних традицій, акумулює, зберігає та ретранслює, інтелектуально-почуттєвий зміст прецедентних текстів і набуває статусу 3, мовно-естетичного знака, носія культурних знань. Потребою осмислення, названих епістемологічних статусів зумовлена актуальність дослідження., Спростовано поширену думку про зв’язок явища цитатності лише з, новітньою (переважно постмодерною) культурою текстотворення., Умотивовано іманентний характер цитатності як понадчасової,, універсальної властивості когнітивно-мовної діяльності людини, що пов’язана, з механізмами словесно-логічної, образної, емоційної, асоціативно-мовної, пам’яті., Уточнено лінгвістичний зміст терміна цитата, аргументовано його, родовий статус у парадигмі номінацій “чужого слова” й одиниць реалізації, діалогічності в поетичному тексті. Схарактеризовано когнітивно-, прагматичні умови формування, реактуалізації та рецепції цитат., У контексті з’ясування когнітивних механізмів і чинників упізнавання, цитати схарактеризовано графічні, лексичні та лексико-синтаксичні, метаоператори, що полегшують її ідентифікацію в лінійній структурі нового, авторського тексту., Обґрунтовано і введено в науковий обіг поняття “цитатний тезаурус”., Цим терміном означено сформований у процесі пізнання текстів культури,, зафіксований у свідомості мовців, апробований різностильовою,, різножанровою і різночасовою усною та писемною мовною практикою, корпус цитатних висловлень, надслівних образно-смислових єдностей як, вербальних акумуляторів знань про ці тексти., Поглиблення знань про цитатний тезаурус забезпечили: а) опис джерел, його формування; б) характеристика чинників розвитку, збереження, стабільності чи спричинення змінності; в) систематизація одиниць, які, наповнюють ЦТ, простеження динаміки їхнього соціокультурного змісту й, оцінності., Визначено, що наповнення цитатного тезаурусу, а також його, стабільність чи змінність пов’язані з такими соціокультурними чинниками:, а) актуалізація / периферизація в лінгвокультурному та інтелектуальному 4, обігові соціуму певних текстів, які стають прецедентними джерелами, цитатності; б) тип панівної ідеології, яка регулює цей обіг; в) загальний, культурно-освітній рівень мовців; г) мода, яка часто визначає суспільний, попит на твори; д) індивідуальні смаки й естетичні та ціннісні орієнтації, авторів і читачів., Структурну типологію цитат створено за такими критеріями: тип і, спосіб контекстної експлікованості (цитата явна чи прихована; її, супроводжують чи не супроводжують текстові маркери цитатності); формат, відтворення (цитата точна, трансформована, семантична); позиція в, метатексті (цитата епітекстова чи внутрішньотекстова); мовно-структурний, рівень (цитата фоностилістична, словотвірна, лексична); належність до, прецедентного джерела (до якого тексту, дискурсу генетично належить, цитата); контекстне функціональне навантаження., Здійснено жанрово-джерельну характеристику цитатних висловлень., Установлено, що основні прецедентні площини, в які рефлексує культурна, пам’ять поетичної мови, це: а) Біблія, б) світова література, в) українська, література (фольклор, класична, сучасна), г) інтермедіальні сфери (пісенні,, кінематографічні, анімаційні, рекламні тексти, офіційно-ідеологічний, дискурс)., Систематизація інформації про актуальні для українського поетичного, тексту ХХ століття джерела цитатності дала змогу: а) опредметнити, лінгвокультурний розвиток української поетичної мови в тісному й, неперервному зв’язку з національною словесною традицією;, б) продемонструвати максимальну відкритість сучасного поетичного, мовомислення до різночасових і різножанрових пластів української і світової, культури; в) констатувати інтенсифікацію наповнення мови української, поезії ХХ ст. інтермедіальними цитатними одиницями., Досліджено контекстну прагматику цитатних висловлень. Детально, схарактеризовано основні функції цитати у поетичному тексті: номінативну,, діалогізаційну, ідентифікаційну, композиційно-текстотвірну, змістотвірну 5, (у підтверджувальному й заперечному виявах), експресивно-оцінну та, ігрову. Виявлено неізоморфність поетичної функціональної моделі, цитатності та її функціональних моделей в інших жанрово-стильових, різновидах української літературної мови., Узагальнено, що створена на підставі формально-структурних,, генетичних, функціонально-прагматичних критеріїв типологія цитат, забезпечує формулювання нових положень, які розвивають теорію цитатності, й становлять методологічне підґрунтя для дослідження цитатних висловлень, як одиниць загальномовного і стильових цитатних тезаурусів., І загальномовний, і стильовий поетичний цитатні тезауруси — це, репрезентативні лінгвоінтелектуальні зрізи й різновиди етнокультури., Дослідження змістово-оцінної динаміки цитатних міні-текстів, які, наповнюють ці тезауруси, — новий аспект вивчення історії літературної, мови та художнього стилю., Відзначено евристичну цінність матеріалу, систематизованого в, покажчику “Цитата в українській поетичній мові ХХ століття: джерела і, тексти”: він фіксує інформацію про авторів, творчість яких є джерелом, активного цитування, і водночас унаочнює тексти поетів, для яких уживання, “чужих слів” стало ідіостильовою нормою., Увага до історії літературної мови як до історії розвитку, лінгвокультури відкриває перспективу досліджень загальномовного і, стильових цитатних тезаурусів. Їхні складники — цитати є маркерами, історичного, цивілізаційного й соціально-культурного часу в мові., Ключові слова: діалогічність, мовно-культурна пам’ять, цитатність,, цитата, “чуже слово”, цитатний тезаурус, поетичний текст, рецепція.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0