Суспільна географія в Україні (теорія та практика досліджень наукових шкіл) // Сергій Шевчук

АНОТАЦІЯ, Шевчук С.М. Суспільна географія в Україні (теорія та практика досліджень, наукових шкіл). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за, спеціальністю 11.00.02 «Економічна та соціальна географія». – Полтавський, національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка (м. Полтава),, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ), 2017., Дослідження присвячене цілісному аналізу процесу формування наукових шкіл, суспільної географії в Україні з детальним розглядом пізнавальних можливостей і, конкретних результатів функціонування наукових шкіл різних типів., У дисертації реалізовуючи поставлену мету розкрито сутність моделі наукової, суспільно-географічної школи, обґрунтовано її теоретичний апарат та методичні, засади дослідження. Аргументовано доведено актуальність та значущість даного, дослідження. Витлумачено наукову школу як творчий колектив учених, об’єднаних, підходами до розв’язання проблем, стилю теоретичної роботи, стратегій організації, професійного наукового мислення, ідей i методів їх реалізації; колектив учених на, чолі з лідером, які розробляють перспективний напрям суспільної географії і мають, визнання в науковому співтоваристві. Покласифіковано наукові школи суспільної, географії в Україні виділивши провідні наукові школи, що є визнаними науковими, напрямами, науково-освітні школи та школи дослідницькі колективи. Поранжовано,, відповідно до особливостей функціонування наукових шкіл, рівні їх дослідження:, джерелознавчий, фактологічний, емпіричний, теоретичний, наукознавчий,, прогностичний. Удосконалено методичні основи дослідження процесу формування, суспільно-географічних шкіл, вирізнено етапи та обґрунтовано методику, ідентифікації наукових шкіл на основі визначених формальних та змістовних, критеріїв. Систематизовано джерельну базу дослідження, яка включає літературу з, проблем формування географії в Україні, літературу з історії науки та, наукознавства, архівні документи, автореферати захищених дисертацій упродовж, ХХ – поч. ХХІ ст. з проблем суспільної (економічної, економічної та соціальної, географії), літературу з питань розвитку наукових та освітніх установ,, біобібліографічну літературу; літературу з теоретичних і прикладних проблем, суспільної географії, нормативно-правові документи, збірники наукових праць та, матеріали періодичних видань, матеріали конференцій і з’їздів. У науковий обіг, вперше введено ряд архівних документів та матеріалів, тим самим застосовано, новітній підхід до дослідження процесу розвитку суспільної географії в Україні., Схарактеризовано зовнішні та внутрішні чинники формування наукових шкіл в, суспільній географії України. Різновекторно проінтерпретовано напрями розвитку, (країнознавство, географія людини, геополітика та політична географія, культурна,, економічна, соціальна, історична географія, регіоналістика, просторовий аналіз,, гуманістична, математична, поведінкова географія, регіональна економіка,, радикальна, когнітивна, позитивістська, постколоніальна, структурна географія, тощо) та національні школи (німецька, французька, британська, американська та 3, радянська) у зарубіжній суспільній географії, показано їх вплив на формування, наукових шкіл суспільної географії в Україні. Основний акцент зроблено також на, власне внутрішні чинники розвитку суспільної географії в Україні, представлені, політичними, економічними, соціальними, культурними і т.д. умовами її творення., Уніфіковано різноманітність поглядів на проблему періодизації розвитку суспільної, географії в Україні. Авторський підхід уможливив виокремлення трьох етапів з, відповідними періодами: 1-й етап – кін. ХІХ – поч. ХХ ст.: 1873–1904 рр.; 1905–, 1917 рр.; 1918–1921 рр.; 2-й етап – сер. ХХ ст.: 1922–1933 рр.; 1934–1963 рр.; 1964–, 1990 рр.; 3-й етап – кін. ХХ – поч. ХХІ ст.: 1991–2015 рр. Вирізнено найсутнішні, характеристики кожного етапу та періоду., Здійснено типологічну характеристику наукових шкіл різних типів: школи-, напрями, науково-освітні та школи як дослідницькі колективи; визначено їх місце,, роль та здобутки у формуванні суспільної географії в Україні. Виструктуровано з, позицій предмету дослідження школи напрями: географії людини та галузевої, статистики, економічної географії (районна, раонно-комплексна) та суспільної, географії; схарактеризовано засади, еволюцію та персональний склад цих шкіл., Презентовано доробок найбільш потужних науково-освітніх шкіл Києва, Львова,, Одеси, Чернівців, Харкова та Сімферополя; виокремлено науковий центр, у якому, також спостерігаються процеси становлення регіональної наукової школи, (Тернопіль) та наукові центри де перспективним може бути започаткування, наукових шкіл (Луцьк, Ніжин, Умань, Полтава, Херсон та Рівне). Детально, проаналізовано та виявлено інтегрувальні зв’язки наукових шкіл-колективів на, основі аналізу наукового керівництва дисертаційних досліджень, виконаних, упродовж кін. ХІХ – поч. ХХІ ст. Встановлено що найбільш потужними за своїм, кадровим потенціалом та результатами досліджень є наукові школи, акад. М. Паламарчука, акад. Л. Руденка, проф. Я. Олійника, проф. М. Пістуна,, проф. С. Іщука, проф. О. Шаблія та проф. О. Топчієва. Найпотужніша персональна, наукова школа в межах сучасної школи створена проф. Я. Олійником. Наголошено, на окремих типах наукових шкіл: районній (як школі-напряму) – визначено, еволюцію її концептуальних основ, формування персонального складу та внесок у, становлення суспільної географії в Україні; віднайдено важливі документи, що, характеризують особливості становлення та функціонування наукової школи, Українського науково-дослідного інституту географії та картографії (як науково-, освітньої школи) – визначено особливості формування дослідницької програми, акад. С. Рудницького, напрями діяльності наукової школи, її персональний склад та, внесок у розвиток науки; установлено склад і структуру наукової школи, акад. М. Паламарчука (як школи-дослідницького колективу) – найбільшої за, чисельністю та найпотужнішої за кадровим потенціалом наукової школи,, дослідницьку програму якої обґрунтував акад. М. Паламарчук та створив наукову, школу географічних основ удосконалення територіальної організації суспільства та, комплексоутворення у господарстві. В дисертації проведено детальне дослідження, усіх типів наукових шкіл, що дало змогу цілісно схарактеризувати розвиток, суспільної географії в Україні., Різноаспектно вивчено функціональні вияви й визначено перспективи розвитку 4, суспільної географії в Україні. Дослідження реалізовано шляхом аналізу, особливостей підготовки й захисту дисертацій у рамках наукових шкіл та, наукометричного аналізу дисертацій із суспільної географії. З цією метою, систематизовано за хронологічним принципом усі дисертаційні дослідження, захищені упродовж 1936–2015 рр., проаналізовано їх динаміку та встановлено, визначальні напрями наукових досліджень, що були характерні для виокремлених, етапів: перший (1893–1935 рр.) – від захисту першої дисертації на здобуття, наукового ступеня доктора філософії в галузі географії, другий (1936–1956 рр.) – від, захисту першої кандидатської дисертації, третій (1957–1991 рр.) – від захисту, першої докторської дисертації та четвертий (з 1991 р.) – з часу здобуття Україною, незалежності. Використано дослідницьку процедуру наукометричного аналізу, масиву дисертаційних досліджень, у результаті чого досліджено їх динаміку,, розподіл за напрямами наукових досліджень, за місцем виконання, територіальними, межами об’єкта дослідження тощо. Визначено проблеми розвитку наукових шкіл, суспільної географії в Україні та перспективні напрями їх досліджень. Серед, основних проблем, що стримують розвиток наукових шкіл, а отже, і науки загалом,, є індивідуалізованість діяльності наукових шкіл без формулювання конкретної мети, реалізації свого часткового внеску в загальноукраїнську школу суспільної географії,, а останньої, відповідно, у світову науку; проблема самоідентифікації, що пов’язана з, одночасним уживанням різних назв науки «економічна та соціальна географія»,, «соціально-економічна географія», «суспільна географія»; проблема диференціації, суспільно-географічної науки та відсутності стрижневої системи логічно, завершених законів науки, які змогли б інтегрувати різні парадигми й наукові, напрями; нереалізованість прикладної функції науки тощо. Приділено увагу, осягненню перспектив розвитку суспільної географії пов’язаної з виструнченням її, теоретичної бази відповідно до реалій поч. XXI ст., підвищенням уваги до, прикладних аспектів науки, і уникненням безцільного абстрагування. Стратегічною, метою науки окреслено визначення економічної, демографічної, соціальної,, політичної та екологічної ємності географічної оболонки, обґрунтування, раціональних параметрів регіонального та глобального природокористування,, виявлення основних тенденцій технологічного, галузевого та територіального, розвитку господарства України і її регіонів., Таким чином, у дослідженні послідовно втілено авторське бачення феномену, наукових шкіл у суспільній географії в Україні., Ключові слова: суспільна географія в Україні, наукові школи, школи-напрями,, науково-освітні школи, школи як дослідницькі колективи; районна школа, школа, Українського науково-дослідного інституту географії та картографії, школа, академіка М. Паламарчука, наукометричний аналіз, дисертація.