Становлення та сучасний стан Східних не-ортодоксальних та Східних Католицьких Церков // Оксана Шепетяк

Шепетяк О.Т. Становлення та сучасний стан Східних не-, ортодоксальних та Східних Католицьких Церков. – Кваліфікаційна наукова, праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських, наук за спеціальністю 09.00.11 – Релігієзнавство. – Інститут філософії імені, Г.С. Сковороди Національної академії України. – Київ, 2018., В дисертації розкриті особливостs становлення і сучасного стану, Східних не-ортодоксальних Церков і Східних Католицьких Церков, що, дозволило виявити не лише богословські, а й інші фактичні обставини, які, відіграли в їх формуванні значно вагомішу роль, ніж богословські., Доведено, що стимулом для виокремлення в окремі гілки східного, християнства стало прагнення до збереження культурної та етно-, конфесійної ідентичності цих церков, щоб вберегтися від імперської, експансії Римської імперії і Візантії. На основі філософсько-релігієзнавчого, аналізу встановлено, що сучасне християнство Близького Сходу, презентується передовсім Східними не-ортодоксальними Церквами і, Східними Католицькими Церквами, які посідають особливе місце і, відіграють визначальну роль в екуменічному діалозі Католицької і, Православної Церкви в контексті “східної політики” Ватикану та її, імплементації Святим Престолом у векторних напрямах Рим-, Константинополь, Рим-Москва., У дисертації досліджено:, – сутність поняття Східних не-ортодоксальних Церков у, комплексі традицій східного християнства;, – проводено філософський аналіз богословських і політичних, передумов формування Східних не-ортодоксальних Церков в умовах їх, 3, протистоянь візантійській імперській політиці та національних прагнень, унезалежнення та самовизначення поневолених Візантією народів;, – сучасний стан та роль Східних не-ортодоксальних Церков у, мусульманському культурному середовищі, а також у християнському світі;, – роль і місце Східних Католицьких Церков, літургійно та, історично споріднених із Східними не-ортодоксальними Церквами, в, умовах “екуменічної стратегії”, опрацьованої Баламандським Документом;, – охарактеризовано сутнісне значення екуменічного діалогу, Католицької та Православної Церкви, актуалізованого Декретом про Східні, Католицькі Церкви ІІ Ватиканського Собору та сучасними ухвалами, Святого Престолу стосовно подальшого розвитку цих церков;, – уточнено ареали поширення східних літургійних обрядів та, окреслено на їх основі сутнісну характеристику східного християнства;, – проведено філософський аналіз статистичних даних поширення, трьох напрямів східного християнства: Церков візантійської традиції,, Східних не-ортодоксальних Церков та Східних Католицьких Церков., В дисертації вперше обґрунтовані наступні положення:, – незважаючи на те, що христологічні суперечки V століття стали, офіційною причиною виокремлення Східних не-ортодоксальних Церков,, його дійсною причиною було прагнення поневолених народів Римської, імперії зберегти свою національну і культурну ідентичність та звільнитися, від імперської політичної влади у сфері релігійного життя;, – становлення Східних Католицьких Церков, літургійно та історично, споріднених зі Східними не-ортодоксальними Церквами, розкриває, справжнє значення церковних уній, яким надається сучасне, дискримінаційне визначення ідеологемою “уніатизму”. Християни, стародавніх Патріархатів Близького Сходу вважали, що “велика схизма”, 1054 року була проблемою відносин Константинополя і Риму, вона не має, 4, жодного відношення до інших церков Близького Сходу, оскільки Східні не-, ортодоксальні Церкви не мали ніяких відносин з Константинопольською, Церквою; становлення Східних Католицьких Церков та їх спорідненість з, Римським католицьким престолом сприяло активізації їх єдності зі, Східними не-ортодоксальними Церквами;, – Східні Католицькі Церкви, більшість яких були створені в різний час, упродовж минулих 400 років, є аналогами помісних Православних церков,, з яких вони вийшли в результаті церковних уній з Римською Католицькою, Церквою, а також аналогами Вірменської Апостольської Церкви,, Ассирійської церкви Сходу і Коптської Церкви. Із 23 Східних Католицьких, Церков 6 мають статус патріархатів (Коптська, Мелькітська, Сирійська,, Маронітська, Халдейська, Вірменська), 3 – автономних митрополій, (Ефіопська, Румунська, Рутенська), 3 – верховних архиєпископств, (Українська греко-католицька Церква, Сиро-Маланкарська і Сиро-, Малабарська). Інші Східні Католицькі Церкви представлені екзархатами;, – особливістю Східних Католицьких Церков, яка відрізняє їх від, Римської Католицької Церкви, є збереження однієї з п’яти східних, богослужбових традицій: олександрійської (Коптська, Ефіопська і, Еритрейська), західно-сирійської (Сиро-Маланкарська, Маронітська і, Сирійська), вірменської (Вірменська Католицька Церква), східно-, сирійської (Сиро-Малабарська і Халдейська), візантійської (Албанська,, Білоруська, Болгарська, Угорська, Мелькітська, Італо-Албанська,, Македонська, Румунська, Російська, Рутенська, Словацька і Українська);, – Східні Католицькі Церкви входять до складу Римської Католицької, Церкви і керуються Римським папою за посередництвом Конгрегації, Східних Церков. “Декрет про Східні Католицькі Церкви” ІІ Ватиканського, Собору (1962-1965 рр.) і “Кодекс Канонів Східних церков” (прийнятий 18, жовтня 1990 р.) надав Східним Католицьким Церквам статус “Ecclesia sui, 5, juris” – “Церкви свого права”, що визначило особливу функціональну, вагомість цих церков як в спільноті партикулярних Католицьких Церков,, так і їх актуалізації в екуменічному діалозі Католицької і Православної, Церков;, – незважаючи на зазначену ідентичну вагомість Східних Католицьких, Церков і актуалізацію їх сучасного функціонування, Змішана міжнародна, Комісія з теологічного діалогу Католицької і Православної Церкви прийшла, до висновку, що унії, якими була створена більшість Східних Католицьких, Церков, потребують сучасної критичної їх оцінки. У “Баламандському, Документі” цієї Комісії, прийнятому на VІІ її сесії (відбулася у Лівані у, червні 1993 р.), зазначається, що “унії не можуть бути прийнятими як форма, співіснування церков і як спосіб екуменічного єднання церков”;, – ідеологема “уніатизм” в значенні негативної оцінки унії як моделі, досягнення єдності церков стала наріжним каменем “східної політики”, Ватикану у векторних напрямках Рим-Константинополь, Рим-Москва. По, суті, Московський напрям став стратегічним: йдеться про, “умилостивлення” Московського патріархату, залучення його до, теологічного діалогу ціною девальвації унійних Східних Католицьких, Церков, передовсім Української Греко-Католицької Церкви, що, зрештою,, було зафіксовано у “Спільній Декларації” (пункт 25) Римського папи, Франциска і Московського патріарха Кирила 25 лютого 2016 р.;, – пом’якшуючи цей удар, завданий Східним Католицьким Церквам,, Змішана міжнародна комісія з теологічного діалогу Католицької і, Православної Церкви все ж таки гарантувала безперешкодне, функціонування Східних Католицьких Церков як “Церков свого права”,, доручаючи їм сприяти “відновленню єднання зі всіма Церквами-сестрами,, що їм найближчі за культурою, історією та церковною традицією”, тобто, передовсім з материнською Православною Церквою. В такий спосіб була, 6, запропонована концепція “подвійного єднання” Східних Католицьких, Церков з Католицькою Церквою і Православною Церквою, яка була вперше, реалізована Мелкітською греко-католицькою Церквою з Антіохійською, Православною Церквою у 1996 році, що сприяло відновлення єдності, Антіохійського патріархату і налагодження його екуменічного діалогу з, Апостольською Столицею., В роботі отримали поглиблене розуміння наступні положення:, – кожна із сьогодні існуючих Східних не-ортодоксальних Церков вела, активний діалог з Католицькою Церквою, що призвело до виникнення, Східних Католицьких Церков, літургійно та історично споріднених зі, Східними не-ортодоксальними Церквами. Серед 23-ох Східних, Католицьких Церков, дев’ять споріднені зі східним не-ортодоксальним, християнством, зокрема Халдейська, Сиро-Малабарська, Вірменська,, Коптська, Ефіопська, Еритрейська, Сирійська і Сиро-Маланкарська, католицькі Церкви;, – Східні Католицькі Церкви сьогодні закликаються Ватиканом,, зокрема Конгрегацією Східних Церков, “не існувати в ізоляції”, щоб посісти, належне їм місце і роль в екуменічному діалозі Католицької і Православної, Церкви, “зберігаючи свою церковну і культурну ідентичність”; сприяти, поєднанню католиків і православних; з цією метою “підготувати об’єктивну, і правдиву презентацію їхньої історії”; опрацювати “узгоджену, історіографію”, виключаючи в майбутньому будь-який церковний, ексклюзивізм, конфесійний прозелітизм і клерикальну експансію, що, повинно сприяти прогресу на шляху привернення єдності Католицької і, Православної Церкви., В дисертації набули подальшого розвитку наступні положення:, – поняття “дохалкедонський” викривляє історичний факт про, походження Східних не-ортодоксальних Церков. У цьому дослідженні, 7, запропонована альтернативна термінологія, сформована з урахуванням, релігієзнавчої незаангажованості, а саме: для окреслення Церков, які, включені до диптиха Константинопольського Патріархату, – терміном, “Церкви візантійської традиції”, а до тих, Церков, які від VI століття ведуть, власну історію незалежно від Церков візантійської традиції, – терміном, “Східні не-ортодоксальні Церкви”. У терміні “не-ортодоксальні Церкви” під, ортодоксією слід розуміти постанови Вселенських Соборів, які є базовими, для віровчення Католицької Церкви, Церков візантійської традиції та, більшості протестантських деномінацій;, – поняття Християнського Сходу змінювалось упродовж історії., Сьогодні прийнято визначати як східні ті Церкви, які розвинулись у Східній, Римській імперії, як західні ті, які розвинулись у її західній частині. У перші, століття християнства використовувався інший географічний поділ світу., Заходом вважалась вся Римська імперія, а Сходом – Персія. Відповідно, всі, Церкви, які знаходились на території Римської імперії іменувались, західними, а християнська Церква, яка розвинулась у Персії, іменувалась, східною. Саме в цьому контексті потрібно сприймати назву Ассирійської, Церкви Сходу. Відповідно, категорія “вселенскості” (οἰκουµένη), обумовлювалася межами імперії., Ключові слова: Східні неортодоксальні Церкви, Східні Католицькі, Церкви, несторіанство, монофізитство, східно-сирійський обряд,, олександрійський обряд, антіохійський обряд, вірменський обряд.