імені Г. С. Сковороди НАН України (Протокол № 2, від 12 жовтня 2010 року)., Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі теоретико-, методологічних розробок і надбань українських та закордонних науково-, філософських і релігієзнавчо-теологічних шкіл проаналізувати й переосмислити, проблематику ролі та місця церковно-релігійного фактору у стратегії політико-, 7, ідеологічного самовизначення Руси-України і виявити специфіку формування, модерної ідентичності київського християнства у XVI – XVII століттях., Для досягнення означеної мети окреслені такі дослідницькі завдання:, – на основі міждисциплінарного аналізу витлумачити основні чинники, піднесення унійної доктрини в середовищі православних і проаналізувати ґенезу, Берестейської унії 1596 р. як каталізатора юрисдикційних трансформацій, Київської Митрополії і дестабілізуючого чинника церковно-релігійного життя, ранньомодерної Руси-України. З’ясувати провідні тенденції унійного руху та, систематизувати еклезіальні й суспільно-політичні обставини реалізації проекту, церковного об’єднання у проблемному дискурсі духовно-інтелектуального життя, українських національних церковної та політичної еліт;, – проаналізувати комплексність впливу політичного та духовно-, культурного аспектів «польського сарматизму» й «московського «месіанізму», як двох ідейно-політичних й світоглядно-ціннісних систем та дослідити, специфіку застосування світського законодавства і церковного права у часи, апогею юрисдикційних і суспільно-політичних трансформацій періоду, бездержавного устрою Руси-України;, – увиразнити закономірні стадії церковно-релігійних перетворень у, православній Київській Митрополії за митрополита Петра Могили та, визначити особливості й масштаби впливу запроваджених ним, адміністративних реформ на зміну міжконфесійних взаємин;, – з’ясувати основні соціально-релігійні чинники та державно-правові, засади солідаризації греко-католицького і православного духовного проводу,, що мала на меті розробку нового проекту універсальної унії та проголошення, Київського Патріархату й витлумачити причини та наслідки українсько-, московського зближення під час гетьманування Богдана Хмельницького;, – простежити ґенезу «постпереяславського синдрому» й визначити, його вплив на зміну політичної та еклезіальної стратегії української еліти, (політичного і духовного проводу) в другій половині XVIІ ст.;, – здійснити поліметодичну об’єктивацію зміни юрисдикційного, статусу Української Церкви в її взаємозв’язку з московсько-стамбульською, 8, дипломатією 80-х років XVIІ ст. й дати оцінку канонічно-правової, відповідності акту інкорпорації Київської Митрополії до складу Московського, Патріархату в проблемному полі юрисдикційної кризи Українського, православ’я і сучасних неоімперських викликів.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0