Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні // Сергій Шумило

Сіверянський літопис. 2024. № 1, Метою публікації є введення до наукового обігу восьми невідомих листів ієросхимонаха Антонія, (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р., які були надіслані ним з Ефіпої на Афон ігумену Андріїв-, ського скиту схіархимандриту Ієроніму (Силіну). Цю кореспонденцію віднайдено автором статті, під час роботи з архівом Андріївського скиту в 2018 р. Методологічні засади дослідження ґрунту-, ються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до іс-, торичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загально-, наукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому,, що вперше до наукового обігу уведені «ефіопські» листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за бе-, резень–жовтень 1911 р. На основі аналізу записів у цих документах розкрито подробиці четвертої, подорожі о. А. Булатовича до Ефіопії, які дотепер через брак джерел були вкрай скупі та супереч-, ливі. Зазначається, що Булатовичем як очевидцем у листах повідомлено важливі свідчення про, стан здоров’я ефіопського імператора Менеліка II (1844–1913), який тоді перебував у вкрай важ-, кому стані, через що ширилися чутки, що він давно помер, а від його імені начебто править двій-, ник. Із листів дізнаємося, що о. А. Булатовича було допущено до імператора для проведення молеб-, ня про одужання. Вказується, що під час перебування в Ефіопії Антоній Булатович намагався за-, снувати тут православну місію та монастир або Подвір’я Афонського Андріївського скиту, куди, мав плани переселити з Афону ченців-однодумців. Наголошено, що завдяки виявленим невідомим, листам о. Антонія, по-новому розкриваються подробиці як його четвертої подорожі до Ефіопії,, так і причин погіршення стосунків з ігуменом Андріївського скиту, що суттєво вплинуло на подаль-, ший перебіг подій, зародження «ім’яславського» руху та спалаху «афонської смути» в 1912–, 1913 рр., на чолі якої був Антоній (Булатович)., Ключові слова: Антоній Булатович, Менелік ІІ, Ієронім Силін, Борис Чемерзін, ім’яслав’я, Ефіо-, пія, Абіссинія, Афон, Свята Гора, Андріївський скит, Ватопед, Ватопедський монастир.